Тільки нікому про це не кажи

«Тільки нікому про це не кажи» Ірени Карпи — український психологічний трилер про фотографку Марґо, яка живе в Парижі й стежить за справою Месника в Україні. Невідомий улаштовує самосуд над людьми, яких вважає винними в насильстві та інших злочинах. Марґо водночас починає ходити до психолога за порадою знайомого з Києва. Сеанси й новини про Месника змушують її повертатися до спогадів, які вона звикла тримати при собі.

Марґо між Парижем і Києвом у трилері Ірени Карпи

У Парижі героїня працює фотографкою, ходить на вечірки й відвідує секс-клуби й зустрічається з людьми зі свого паризького кола. У Києві залишилися дідусь і чоловік, якого оповідь називає С. Марґо переконує його переїхати до Франції, а він радить їй фахівця, з яким можна говорити про минуле. Через ці зв’язки обидва міста присутні в її щоденних рішеннях. Життя, яке вона вибудувала в Парижі, постійно перетинається з людьми й історіями, що залишилися в Україні.

На сеансах Марґо може розповісти про те, що зазвичай оминає в інших розмовах. Назва роману відсилає до фрази, якою звикли завершувати історії про домашнє насильство, зґвалтування та цькування. Карпа розкриває цю тему через ситуацію конкретної людини. Читач дізнається про Марґо в міру того, як сама героїня повертається до подій і вирішує, про що готова сказати вголос.

Справа Месника в романі «Тільки нікому про це не кажи»

Лінія Месника ставить перед героїнею інше питання про мовчання. Коли про насильство стає відомо, частина уваги переходить до того, хто і на якій підставі карає кривдників. Історія цікавить Марґо саме тоді, коли вона переосмислює власні розмови та вчинки. Звідси в трилері виникають дві пов’язані загадки. Хто влаштовує розправи і чому фотографка приділяє цим повідомленням стільки уваги?

У сюжеті новини приходять до Марґо з України, тоді як більшість її щоденних справ відбувається в Парижі. Відстань дозволяє їй здаватися сторонньою спостерігачкою, хоча історія дедалі сильніше зачіпає її особисто. Поки зовні триває пошук пояснень про Месника, у розмовах із психологом поступово прояснюється, які події й стосунки сформували саму героїню. За словами Карпи, матеріалом для епізодів про насильство стали історії, які їй розповіли жінки. Лінію помсти письменниця вигадала, щоб розгорнути питання про покарання у формі трилера.

Роман підійде читачам сучасної української прози, яким цікаві трилери з неоднозначною героїнею та питанням про межі помсти. Зав’язка поєднує міське життя фотографки, досвід терапії та справу, яка ставить під сумнів межу між покаранням і самосудом.