З першого погляду здається що:
📌 Полін дивна жінка, яку важко зрозуміти, котра застрягла в своєму внутрішньому світі і не може вибратися на зовні.
📌 Тім - простий хлопчина, але з дуже глибоким мисленням. Саме він став опорою для Поліни, приютивши її в своїй оселі, та і не лише її.
📌 Франсуа - чоловік, якому поталанило зустріти Поліну, покохати та зробити її чвоєю дружиною. На перший погляд банальний актор.
З кожною новою сторінкою, авторка розкриває своїх героїв, показує їх життєвий досвід, розкриває їх внутрішній світ. Зникає вся банальність, історія набуває нових сенсів і стає глибокою та про важтиве.
В ній про сімейні цінності та про те, як батьки, прагнучи шоб їх діти були успішними та жили правильне на їх думку життя, забувають про прості речі, такі як любов та батьківську підтримку. І лише ті, хто вміє не виховувати, а просто любити, приймати дитя таким яким воно є, стають справжньою опорою, цетром всесвіту. Але травма завдана батьками назавжди залишається з дітьми.
А ще буде Женев'єв та Енджі. Вони з різного покоління, дівчинка модель, підлітка із рожевим волоссям та бабуся, що стала всесвітом для свого онука. Без них ця історія не була б цілісною, вони наповнили її, Женев'єв своєю енергією, а Енджі теплом та любов'ю.
Ця книга про сумне, але таке близьке серцю. Вона показує, що життя триває, попри війну, з усіма його проблемами, випробуваннями, емоційними скачками і потребою любові. Лише коли поряд близькі важливі люди, на серці стає тепло і не так страшно іти вперед по житті.
Здавалося б герої цієї книги усі дуже різні, але авторка дістає з глибин їх душі їх страхи і переживання що виявилися дуже схожими, що об'єднали їх і стали мостиком на шляху до порозуміння.
Я полюбила цю маленьку історію, вона торкнулася мого серця і залишиться там.
Насправді, мені здається, що історія ніяк би не помінялась від цього. Бо вона не має якогось сюжету і місцями здається аж занадто вигаданою та наближеною до якихось іноземних фільмів. Взяти хоча б імена, якщо до Тіма я ще спокійно ставлюся, бо він молода людина і подібні скорочення цілком можливі. То хто буде називати стареньку бабусю Енжі?
Сама історія розповідає про Полін (Поліну) українку яка багато років тому виїхала до Франції, там познайомилась з Франсуа, який став відомим актором, та створила з ним родину. Але Україну не забула і прагне повернутися до свого коріння, правда не схоже, що знає як. В цілому її поведінка викликає багато запитань, вона не поводить себе як доросла та відповідальна людина. Тім - це молодий хлопець який грає на фортепіано та має свій власний гурт, який також досить популярний але протягом майже усієї книжки про це майже не говориться. Полін зустрічає Тіма та він пропонує їй в нього пожити, а потом до жінки приїжджає її чоловік, а також доросла донька. І вони вся разом намагаються розібратися в тому, як потрібно жити на кухні в квартирі хлопця.
Книжка дуже невелика, її можна прочитати за один вечір. Для киян буде приємно читати про знайомі місця та ловити атмосферу нашого сьогодення, яка б страшна вона інколи не була. Можливо для когось ця книжка стане тим листочком подорожника, який їй зараз потрібен, але вона мене знайшла не в той час.