Тінь лисиці. Книга 1

За бажання, що може змінити світ, доведеться заплатити кров’ю

Один раз на тисячоліття той, хто здобуде Сувій Тисячі Молитов, отримує шанс викликати Великого Камі — дракона, здатного виконати будь-яке бажання.

Юмеко — напівкіцуне, дівчина-лисиця з даром ілюзій — стає хранителькою фрагмента древнього сувою після того, як її монастир знищують демони. Утекти з реліквією означає врятувати світ. Та на її шляху з’являється Каге Тацумі — безжальний самурай, який має власне завдання: повернути реліквію за будь-яку ціну. Вони змушені укласти непросту угоду, зіткану з обману, адже таємниці Юмеко — це не лише питання її життя. Це ключ до долі всієї імперії Іваґото.

«Тінь лисиці» — це перша частина епічної трилогії, натхненної японською міфологією, де кожен невірний крок веде до смерті, а герої є  не тими, ким здаються.

Чому варто прочитати книжку «Тінь лисиці»?

• Перша частина трилогії-бестселера, натхненної японською міфологією, що стала сенсацією BookTok.
• Неймовірне багатокомпонентне роментезі зі східними мотивами, що поєднує в собі оригінальних героїв, екшн і дивовижну світобудову. 
• Розмаїття японської міфології здивує навіть найзатятіших поціновувачів фентезі.

Про авторку:

Джулі Каґава (Julie Kagawa) — американська авторка японського походження, найбільш відома завдяки своїй серії книг The Iron Fey, що нараховує п’ятнадцять книг. Джулі не тільки пише, а й любить малювати ілюстрації до своїх робіт. Крім цього, вона є авторкою серій Blood of Eden, Talon та Shadow of the Fox.

Цитати:

Кіцуне. Лисиця. Або ж напівкіцуне, якщо точніше. Дикі кіцуне — лисиці, що нипають потаємними місцинами Іваґото, майстрині з ілюзорної магії та перевтілень. Хоча деякі кіцуне воліють жити, як звичайні дикі тварини, усі лисиці володіють магією. Кіцуне — йокаї, істоти надприродні. Один з їхніх улюблених фокусів — набувати людської подоби (зазвичай вродливої жінки) і заманювати чоловіків на манівці.

Для неозброєного ока, я була звичайною людською дівчиною: ніякого хвоста, загострених вух і жовтих очей. Лише перед дзеркалами й дзеркальними поверхнями проявлялася моя справжня природа. Це могли бути поліровані столи, тиха вода, навіть вістря леза. Мені доводилося триматися дуже обережно, зважати, де я опинилася і що мене оточує, щоб уважний спостерігач не помітив, що віддзеркалення на поверхні не зовсім належить дівчині, яка стоїть перед ним.

Відколи себе пам’ятаю, магія була для мене природним хистом, даром йокайської крові, як казали інші. Ще в дитинстві я виявила неабиякі здібності до неї: пускала залами храму маленькі кульки кіцуне-бі — блакитно-білі негарячі лисячі вогники. Коли подорослішала і мої магічні уміння зросли, дехто із ченців вирішив, що вчитель Ісао повинен мене обмежити, щоб я не заподіяла шкоди ані собі, ані комусь іншому. Дикі кіцуне — відомі каверзниці. Вони за своєю природою не злісні, але їхні витівки можуть варіюватися від просто надокучливих — крадіжок їжі чи ховання дрібних предметів — до справді небезпечних: здатності сполохати коня на вузькій гірській стежці або завести людину в болото чи вглиб лісу, де ніхто її більше й не побачить.

Її звати Юмеко — дитя мрій. Виховуйте її як слід, і нехай Великий Дракон направляє вас та її на путь.

Я не сильна, я не охоронниця, не воїтелька і не майстриня ци. Я просто кіцуне, здатна хіба примусити чайник витанцьовувати пташкою.

Дуже важко бути людиною, лисенятко. Навіть самим людям це не надто добре вдається. Смертний світ сповнений ненависті, зради, смутку і смерті. Більшість йокаїв, та й камі теж, гадають, що для них це занадто. Усе, що люди вважають цінним, — любов, честь, співчуття, співпереживання... Нам, йокаям, нічого із цього не потрібно, особливо коли воно все так часто веде до страждань і відчаю. Набагато легше відмовитися від усього людського і просто бути кіцуне. Світ духів і йокаїв набагато менш заплутаний, ніж людський.