В цьому вся суть – імперії дуже складні структури, що вивчити їх повністю і сказати, що «ми закрили питання з Римом» неможливо.
Проблеми виникають з самого початку, на етапі питання: що ж таке імперія і які країни можна вважати імперіями.
Тисячі дослідників за останні 200 років вивели безліч теорій про імперії, їх типологію та призначення, але цього ніколи не достатньо.
Томас Барфілд пропонує ще одну цікаву оптику, з якої можна поглянути на імперії.
Автор переконує, що більшість імперій на планеті – «екзогенні», або ж «тіньові», або ж «вторинні»
Що це означає?
В світі існувало буквально кілька «класичних» імперій – так званні «ендогенні», або ж «первинні» імперії.
Рим, Персія та Китай – ось батьки всіх інших імперій, «первинні» імперії.
Звідки ж взялись всі інші?
Барфілд переконує, що інші імперії – від Монгольської до Британської – це «вторинні» імперії, що виникали як реакція на раніші імперські структури.
Барфілд виділяє кілька типів «тіньових» імперій:
🔹Морські: Грецький союз, Нідерланди, Португалія, Велика Британія
🔹Степові: Хунну, монголи, хозари
🔹Периферійні: імперія Александра Македонського, Арабський халіфат
🔹Вакуумні: Русь, Річ Посполита, Російська імперія
🔹Ностальгійні: імперія Карла Великого, Священна Римська імперія
Кожна з імперій виникала як певна реакція на дії іншої – Грецький союз як реакція на Перську загрозу, Хуннська імперія як реакція на багатий Китай поруч, Арабський халіфат як реакція на «помираючих» сусідів – Візантію та Персію, Британська чи Португальська морські імперії – як пошук «іншого» шляху через «зайнятість» європейських ринків.
Іноді «вторинні імперії» досягали такого рівня, що перетворювались на «первинні» - наприклад, Британська або Російська, але таких успіхів досягли далеко на всі.
Що по Русі? Це ж найцікавіше.
Барфілд відносить Русь до так званої «вакуумної імперії» - тобто такої, що виникла в малозаселених районах лісостепу і складно прохідних лісових зонах, де раніше не було розвинених політичних структур/держав.
Грубо кажучи, вакуумна імперія - та, яка пропустила фазу розвитку "звичайної держави" і фактично за доволі короткий період з племінного статусу слаборозвинених в політичному плані громад перетворилась на велику державу-імперію.
Саме тому Русь «всмоктувала» в себе щось від сусідніх держав – політичну елітц зі Скандинавії, релігію – з Візантії, частину військової культури та термінології – від Хозарського каганату.
Враховуючи, що Русь виникла у зоні «державного» вакууму, її лідери зосередили увагу на контролі за торговими шляхами, а не на розбудові державного апарату та сталої податкової системи.
Русь користувалась з периферійної слабкості Візантії (так само Хунну робили з Китаєм), заробляючи на комбінації грабіжницьких походів, торгівельних угод та військового найманства.
За Барфілдом, Русь була приречена на розпад після короткого етапу централізації, адже, через специфіку «бездержавності» регіону, Руська імперія була однією з найбільш децентралізованих імперій світової історії (хіба Священна Римська Імперія може скласти конкуренцію Русі).
Звісно, як і будь-яка класифікація імперій, Барфілдова теж страждає на певне спрощення – але теорія «первинних» і «вторинних» імперій – неймовірно цікава та додає певного розуміння, як працювали імперії.
Я з задоволенням прочитав цю працю, а розділ про Русь був дуже корисним, є про що подумати.
Це класна праця з порівняльної історії, така собі велика, кількошарова імперська мозаїка, яка точно додасть вам розуміння, як імперії виникали і куди зникали.