Починаєш читати, і ніби ти сам береш участь у тих пригодах.
Ніби знову літо й на канікули відправили до бабусі з дідусем, на обід вареники з вишнями й вишневий компот, впродовж дня - всі ягоди й фрукти, які ростуть навколо.
Стає так тепло від цих історій, іноді щемливо.
Книга вражає своє справжністю персонажів, живою мовою, дивними й смішними історіями, але також і своєю глибиною й мудрістю.
Особливо, що стосується дружби. Надзвичайно влучною є цей уривок: "Дружба! Велике це слово — дружба! Може, найбільше з усіх слів людських. Заради дружби люди йдуть на тортури, сідають у тюрму, навіть життя віддають..."
Хоча така дружба трапляється досить рідко, але все ж таки вона є.
Читаючи цю книгу, кожен знайде для себе щось корисне та цікаве: комусь нагадає дитинство й усмішка не буде сходити з вуст, комусь стане гарною історією про дружбу, самопізнання, самореалізацію, а для когось - натхненням й рятувальним колом. Вирішувати нам самим, але однозначно є що шукати.
"Радість, не поділена з другом, – це не радість, навіть не пів радості, а якась поганська четвертушка, мізерія якась."