Книга норвезької авторки, яка щиро мене здивувала. Історія цікава, глибока, одночасно радісна і сумна. Всі події відбуваються напередодні Різдва, в грудні, тому не дивно, що в кінці оповіді кожен герой отримує своє різдвяне чудо.
Листи від батька дуже щемкі та емоційні. Історія життя, описана в них, могла би бути окремою книгою. З одного боку дуже сумні, а з іншого, саме завдяки листам Вільма змогла подолати страхи минулого і отримала надію на краще майбутнє
Головна героїня, Вільма, спершу здається нудною та не цікавою, але поступово в процесі розповіді розкривається і за нею стає дуже цікаво спостерігати. Гарно прописані чоловічі ролі. Роберт сподобався мені від самого початку. З ним пов'язано багато смішних моментів.
На диво в книзі не знайшла жодного мінуса, мені сподобалась все. Дійшовши до кінця, не хотілось прощатися з героями.
Щиро раджу прочитати цю добру та трохи дивну історію
Головна героїня була трохи нудною, часто зациклюватися на різних фактах, що почула в новинах чи прочитала, говорить кожен день з мамою, що дуже давно померла. Листи, що були від батька були теж дивні та незрозумілі спочатку.
Книга читалась швидко, легко, але дуже дуже нудно. Багато непотрібних подробиць, фактів та думок Вільми, прям дійсно дуже дуже багато. Іноді мені просто хотілось закинути та я вперто пробиралась далі. Хотілось все таки дізнатись про інших чоловіків Вільми, да і чекала друга частина, але я себе буквально змушували читати цю історію, тільки з цікавості та впертості я її і завершила читати.
Фінал наче непоганий та романтичний, але книга мені не дуже сподобалась, виявилась вона дуже затягнута та нудна, хоч по анотації мало бути щось цікаве, та мене розчарували як самі герої, так і дуже повільна історія.
Це не звичайна різдвяна казка, хоча й має певні елементи цієї тематики. Все починається зі смерті батька, і на перший погляд здається, що це буде драма. Але насправді це набагато складніше. Історія переплітається з темами виборів у житті, стосунків між людьми та важливості розуміння своїх рішень. Хоча на перший погляд книга може здаватися схожою на ромком, романтичних стосунків, як таких, тут майже немає, що робить її унікальною.
Персонажі книги дуже цікаві й незвичні. Вони не нагадують типових клішованих героїв, і це додає книзі особливого шарму. Кожен персонаж має свою глибину і багатогранність.Мені дуже сподобалося, як авторка створила нетипова класичну різдвяну історію.
Ця книга про важливі вибори, стосунки і про те, як складно іноді знайти те, чого ти хочеш в житті. Вона залишає теплі відчуття, навіть якщо історія не завжди буває простою чи безтурботною.
Норвезька література вирізняється стриманістю і відсутністю карколомних поворотів сюжету. Це дає можливість заглибитися у внутрішній світ персонажів. Навіть прості на перший погляд історії, містять глибокі філософські теми і підкреслюють важливість міжлюдських зв’язків. Ця книга також чудово підходить для святкового читання завдяки різдвяному настрою та казковій історії.
Головна героїня, 35-річна Вільма, — самотня вчителька гри на фортепіано. Вона прагне вести здоровий спосіб життя, але її страхи — від бананів до смерті — заважають їй насолоджуватись життям. Все змінюється, коли в її житті з’являються кілька чоловіків: Роберт із синдромом Туретта, священник Івар та померлий батько, який залишив їй листи. Ці листи, що Вільма читає по одному на день, відкривають таємниці родини та допомагають Вільмі зрозуміти себе.
Її страхи починають відступати, і вона відкривається новим можливостям. Хоча на перший погляд історія проста, інтрига навколо її батька та таємниць минулого, робить сюжет дуже цікавим.
Незважаючи на серйозні теми, книга переповнена гумором, іронією та сарказмом. Сцена репетиції похорону яскраво показує, як авторка поєднує серйозні теми з жартами.
"Три чоловіки для Вільми" — це не лише книга про страхи, а й про можливості, які відкриваються, коли ми дозволяємо собі жити по-справжньому. Щиро рекомендую!