Три лини для Марії

«Три лини для Марії» Сергія Осоки — збірка новел про дитинство й дорослішання на Полтавщині. В окремих історіях повторюються знайомі голоси й обличчя, зокрема Катька та прабаба Явдошка. Це рідні й сусіди, яких можна побачити під час різдвяних гостин, домашньої роботи або звичайного дня в селі. До книжки ввійшли новели, написані між 2015 і 2020 роками. Збірку впорядкувала Наталка Фурса.

Шістнадцять років у новелі «На Різдво до Катьки»

Оповідач вирішує святкувати Різдво в Катьки. Мати дає йому дві коробки польської пастили, прабаба бурчить, а дід приховує сміх за газетою. Хлопець чистить черевики, прасує сорочку й вирушає засніженою стежкою. За цими приготуваннями видно, як сильно йому хочеться, щоб близькі визнали за ним право піти. Мова Явдошки, жарти за столом і звичай носити вечерю показують, як по-різному учасники новели проживають той самий святковий день.

Осінь, яку впізнають за річкою і городом

У новелі «Є в осені світло…» зміну пори року оповідач зауважує в дрібницях. Картоплю вже викопано, риба раптово йде на глибину, а корову нарешті пускають на город, звідки її все літо проганяли. Поки він чекає Катьку, поряд триває свій день. Баба порається коло курей, листоноша привозить газету. Так очікування зустрічі вміщує ще й пам’ять про людей, голоси та рухи, які легко пропустити, коли поспішаєш.

Збірка підійде читачам малої прози, яким цікаво зустрічати тих самих героїв у різних новелах. У різдвяній історії Катька бачиться оповідачеві зблизька, а в осінній її присутність відчутна вже в самому очікуванні.