Нова книга одного з найвідоміших дослідників трипільської культури В. Чабанюка — справжній подарунок усім шанувальникам давньої історії та археології. Що справді виділяє цю працю та викликає безумовну повагу — це суворий, чесний науковий підхід автора. На відміну від багатьох популяризаторів теми Трипілля, В. Чабанюк повністю відмовляється від фантастичних теорій на кшталт надуманої «переваги» трипільців над сучасними їм спільнотами людей чи їхньої прямої біологічної спорідненості із сучасними українцями. Автор спирається виключно на факти, що верифікуються, дані розкопок і свій багаторічний досвід директора заповідника в Легедзиному.
Книга В. Чабанюка пропонує виважену альтернативу деяким масштабним науково-популярним працям про трипільський світ. У той час як інші автори часто прагнуть охопити всі аспекти — аж до гіпотетичної протописемності у трипільців, В. Чабанюк свідомо звужує рамки дослідження до достовірно встановлених наукою фактів.
При цьому книга зовсім не перетворюється на сухий перелік артефактів. Автор розповідає цікаво, барвисто, наводить багато фактів з археологічної практики та чудово відтворює повсякденний побут трипільців. Читач отримує детальне уявлення про те, як будувалися знамениті двоповерхові будинки, як люди полювали та ловили рибу, розвивали ткацтво та збирали зерно. І, звісно, центральне місце у книзі займає докладна реконструкція роботи трипільців із глиною: її добування, обробка, створення різноманітної кераміки тощо. Також автор приділяє увагу знайденим цікавим трипільським артефактам. Окрема глава присвячена мегапоселенням — одній із найінтригуючіших загадок Трипілля.
За всіх очевидних переваг книги, після її прочитання все ж таки залишається легкий присмак недомовленості. До роботи автора є низка питань та побажань, які могли б зробити уявлення про загадкових трипільців ще повнішим.
На мій особистий погляд, хотілося б побачити чіткіший акцент на тому, що трипільське суспільство є найяскравішим прикладом неурбаністичного шляху розвитку. Вони свідомо вибрали цей шлях, і ця фундаментальна особливість заслуговує на окреме осмислення. Їхні мегапоселення будувалися за заздалегідь продуманими планами, але так і не стали містами у звичному розумінні.
В. Чабанюк, звісно, приділяє місце цим питанням у своїй книзі, але не формулює аргументованої розлогої особистої думки щодо найінтригуючіших таємниць цієї культури: відсутності майнового розшарування, причин ритуального спалення будинків, а також відсутності протягом досить тривалого періоду розвитку цієї культури слідів міжплемінних воєн і могильників.
Також хотілося б почути думку практикуючого археолога про цікаві результати останніх досліджень, наприклад, про Небелівський диск, знайдений при розкопках гігантського храму в мегапоселенні Небелівка.
Підсумок
«Трипілля. Спочатку була глина» — це якісний, чесний і захоплюючий путівник побутом стародавніх землеробів, які колись населяли нашу землю, повністю очищений від псевдоісторичних міфів.
Книгу безперечно варто прочитати заради її тверезого підходу, легкого стилю викладу та прекрасних описів повсякденного життя трипільців. Звичайно, в одній роботі не можна осягнути неосяжне, тому багато метафізичних та соціальних загадок цієї дивовижної спільноти людей залишаються відкритими — для майбутніх книг дослідника, в яких автор, сподіваюся, врахує і наші читацькі побажання.
Якщо ви маєте схожі спогади, то ця книга може вас трохи розчарувати. Але лише трішки, бо цікавого буде набагато більше! Так, досліджувати цю культуру - це справа десятиліть навіть зі всім багажем знань, які ми маємо за більше ніж 100 років досліджень. Але вже зараз нам відкрилось чимало цікавого.
В цій книзі Владислав Чабанюк, історик та директор археологічного заповідника"Трипільська культура", в легкому для сприйняття стилі, розповідає про історію досліджень цієї давньої культури, яка проживала на наших теренах (а ще на території Румунії та Молдови). Ми дізнаємось багато цікавого про трипільців - про їхню кераміку, будинки, печі, поселення та міста. А також про те, як вони давали приклад всім, хто починає життя з чистого аркушу.
І це лише невеличка частинка того, що дає ця маленька книжечка. Так, наповнення в неї хороше і таке, що добряче розширить ваше уявлення про трипільців. Тут ще й досить багацько ілюстрацій, що теж плюс. Написано цікаво, доступно. Якщо ви любите подібну літературу і хочете дізнатись більше про історію - це мастхев. Хочеться бачити подібну літературу частіше!
П.с. кераміка на фото - не трипільська - це ямково - гребінцева культура, але ці дві культури в певний проміжок часу співіснували, тож можливо, саме цей шматочок "відчував" легкий запах спалення трипільських поселень.
П.п.с. - відкрийте сторінку 8 вашого закордонного паспорта - там побачите одного з "персонажів" цієї книги.