Відгуки і рецензії читачів
10.12.2025
А це роман (не ромком!) від ірландської авторки — і це одразу відчувається: тиха, спокійна атмосфера без запаморочливих поворотів, але з тим самим святковим затишком маленького містечка, цікавими другорядними персонажами й собачою харизмою, що збиває з ніг.
Зачином історії стає випадкове подвійне бронювання котеджу двома людьми, які найменше хотіли компанії на це Різдво. Роуз тікає на північ Ірландії, бо після загибелі коханого переконана, що не заслуговує на щастя. Вона ховає зранену душу за пудрами й помадами, а успішна робота — все, що тримає її на плаву. Чарлі теж шукає самоти через непрості стосунки з колишньою і донькою. Він той хлопець, на якого обертаються усі жінки в окрузі, але за легковажність ховається дуже чуйне серце.
Цілком очікувано, що ці двоє поступово зближуються й знаходять своє зцілення одне в одному.
Так, вони різні — як рок-н-ролл і джаз, — але любов до собак (а в них обох є хвостаті компаньйони) стає першою ниточкою, що їх пов’язує.
Окремий шарм — у мальовничих описах. Затишний бабусин будиночок із ароматом кави, засніжений ліс, де тріщить морозець, зимовий маяк, який вказує шлях загубленим душам... Це справді занурює глибше, ніж очікуєш від романтичної історії. Приємно й те, що головні герої — дорослі, зрілі люди (їм десь 36–38). Вони тверезо оцінюють ситуацію, говорять відверто й без підліткової драматичності. Хоча ближче до фіналу вони настільки правильно все проговорювали, що в мене мимоволі закотилось одне око. Трошки забагато "правильності" на сантиметр тексту.
Отже, за класикою жанру, всі добряче настраждались, але фінал звучить тепло та обнадійливо для ОБОХ:
"У повітрі — магія. Щастя — всюди.
Це Різдво, й моя душа радіє."
Зачином історії стає випадкове подвійне бронювання котеджу двома людьми, які найменше хотіли компанії на це Різдво. Роуз тікає на північ Ірландії, бо після загибелі коханого переконана, що не заслуговує на щастя. Вона ховає зранену душу за пудрами й помадами, а успішна робота — все, що тримає її на плаву. Чарлі теж шукає самоти через непрості стосунки з колишньою і донькою. Він той хлопець, на якого обертаються усі жінки в окрузі, але за легковажність ховається дуже чуйне серце.
Цілком очікувано, що ці двоє поступово зближуються й знаходять своє зцілення одне в одному.
Так, вони різні — як рок-н-ролл і джаз, — але любов до собак (а в них обох є хвостаті компаньйони) стає першою ниточкою, що їх пов’язує.
Окремий шарм — у мальовничих описах. Затишний бабусин будиночок із ароматом кави, засніжений ліс, де тріщить морозець, зимовий маяк, який вказує шлях загубленим душам... Це справді занурює глибше, ніж очікуєш від романтичної історії. Приємно й те, що головні герої — дорослі, зрілі люди (їм десь 36–38). Вони тверезо оцінюють ситуацію, говорять відверто й без підліткової драматичності. Хоча ближче до фіналу вони настільки правильно все проговорювали, що в мене мимоволі закотилось одне око. Трошки забагато "правильності" на сантиметр тексту.
Отже, за класикою жанру, всі добряче настраждались, але фінал звучить тепло та обнадійливо для ОБОХ:
"У повітрі — магія. Щастя — всюди.
Це Різдво, й моя душа радіє."
07.01.2025
Роуз тікає до котеджу в Донегілі, щоб у тихій сільській місцевості біля моря провести Різдво на самоті. Її чоловік загинув в автокатострофі кілька років тому, і в цьому вона звинувачує себе. Вона карає себе тим, що тепер кожне Різдво проводить наодинці, а не з сім'єю. Чарлі вперше у житті планує зустріти Різдво на самоті в котеджі в тихому поселенні. Він страждає через те, що його колишня дружина з новим чоловіком відвезла доньку на Тенеріфе. Чарлі може говорити зі своєю донькою тільки по кілька хвилин раз на тиждень. Коли обоє приїжджають в коттедж, то розуміють, що він заброньований два рази, але на двох незнайомих людей він досить маленький - там є тільки спальная нагорі і вітальня внизу. Але машина Роуз ламається, і полагодити її зможуть тільки після свят, тому двом головним героям доводиться кілька днів співіснувати разом. Чарлі пропонує правила - не спілкуватися вживу, а тільки писати один одному смс чи повідомлення на дошці в кухні. Звісно, ж їм доведеться порушити ці правиила.
Я не знаю, чому автори різдвяних книг так люблять тему автокатострофи, але мені ця тема не подобається, і на майбутнє я буду намагатися уникати такі тропи у книгах. Також ця книга - не легкий ромком, тут багато драми і внутрішніх переживань героїв. Я хотіла чогось легкого, а ці переживання мене “підгрузили”. Хоча книга доволі легко читалась.
Я не знаю, чому автори різдвяних книг так люблять тему автокатострофи, але мені ця тема не подобається, і на майбутнє я буду намагатися уникати такі тропи у книгах. Також ця книга - не легкий ромком, тут багато драми і внутрішніх переживань героїв. Я хотіла чогось легкого, а ці переживання мене “підгрузили”. Хоча книга доволі легко читалась.