Ну супер, щиро радію, що є у нас такі цікаві пригодницькі романи. Я ніби передивилась захоплюючий фільм – дуже кінематографічна історія. Єдиний мінус – Семен, той що Сьома, той що росіянин, от смикалось око від згадки про нього і нічого з цим не зробиш, який би він класний в історії не був.
Пригоди чотирьох товаришів і японки в нетрях Амазонії, пошуки загадкого міста Паїтіті – джунглі, небезпечні легенди, загадкові трупи, атмосфера напруги й страху. І в центрі цього таємниче загублене місце– Паїтіті, Твердиня, загублене місто інків, а може й не інків, шлях до якого прихований в непрохідних джунглях, що охороняється страшними «духами-вбивцями». І от ця компашка вирішила чим вони не козаки, ну один то точно, і давай ломитись туди, де пострашніше, а небезпека лоскоче нерви та п’яти і їм і мені. Захотіли пригод – мають пригоди. Дуже живописна природа, драйвово та динамічно розвивається сюжет. Тест на дружбу – хто ж провалить його, любовний трикутник – куди ж без цього, небезпечні пригоди, випробовування на міцність, витримку, людяність, небезпеки для життя та доленосні рішення. Цікаво хто з чотирьох хлопців став для вас героєм? Хоч і «загадку» Твердині не одноразово обігрували і в книгах, і, особливо, у фільмах, але фінал від цього не став гіршим. А ще, ох же ця любов Кідрука до американського футболу – як візитна карточка його книг))
Словом, книга сподобалась, сміливо раджу її.
Книга дуже реалістично супроводжує нас разом із героями у всіх куточках незайманої цілини джунглів. Постійні загадки та несподівана альтернативна історія давньої могутньої цивілізації просто не дозволяють відкласти книгу у довгу шухляду.
Над книгою була зроблена колосальна робота, все що могло мати місце в реальному житті - таким і є. Після прочитання починається ломка, тому що, на мій погляд, історію Твердині хочеться дізнаватися все більше і більше, розкрити загадки, які залишилися за кадром. Але автор невблаганний, жодного голлівудського хепі-енду, жодних передбачуваних розв'язок, і незважаючи на докладні сюжетні лінії - дуже багато залишилося на розсуд читача. Тому однозначно рекомендую прочитати.
Прочитав із великим задоволенням. Це те, чого я хотів.
Вчепитися майже немає до чого. Сподобався задум, сюжет, вчинки героїв, зв’язок «дія-наслідок». Під час читання я не «фейспалмив», переважно все було реалістично. А якщо щось і викликало сумніви, то швидко ховалося за гущавиною подій, а це означає, що то все ж були не великі огріхи. Порадував драматизм, і якась фатальність. Під закінчення книга так і взагалі гнітюча, за що безперечно плюс. І те, що запитань було більше ніж відповідей, теж добре.
Але є два зауваження, які, мабуть, стосуються усіх трилерів Кідрука. Перше, це комічні моменти і гумор. Не місце їм в таких історіях. Навіть на початку, коли сюжет лише розганяється.
Друге зауваження, це сцени, які незрозуміло для чого втиснуті оповідь, і не несуть ніякого сюжетного навантаження. А якщо і якось відносяться до історії, то занадто детально розписані. Від чого в деяких місцях твору є величенькі купи тексту, які можна викинути без шкоди для сюжету і персонажів.
А в цілому це добротна історія в своєму жанрі, яка викликала купу емоцій, і міцно тримала в затиснутих лещатах, особливо під кінець.
Моя оцінка 8/10….звісно, як представникові свого жанру.