Відгуки і рецензії читачів
02.01.2024
«Люди з мілким інтелектом часто уявляють собі свободу як безмежний простір, як щось без кінця й кордонів. Насправді ж усе навпаки: людина відчуває найбільше свободу, коли вона замкнена в просторі, на який поширюються її права.»
У звичне ужгородське життя Марка та Ралуки вривається нещастя - Ралуку на смерть збиває автомобіль, за кермом якого місцевий суддя. Якщо суддя, значить п’яний, безпринципний та корумпований? Виглядає, що це найпростіше пояснення не лише для потерпілого, а й для суспільства в цілому. Та невже перше, інтелектуально економне пояснення завжди правильне?
Марк, звісно, переконаний у наявності глибоко корумпованої схеми прикриття владних винуватих. Якщо система правосуддя не про справедливість і покарання, то він готовий зрівняти рахунок. У книжці читач живе разом з Марком, який виношує реалістичний план помсти, згадуючи спільне життя з коханою, подорожі, походи в театр. Життя буденне, без захмарних почуттів, зі справжніми проблемами і дилемами.
Коли ж Марк підходить до кульмінації, чи радше розв’язки, сформувавши собі нове високе призначення, в сюжет вривається ймовірність альтернативного ходу подій, за межами переконань головного героя. Чи можливо встановити об’єктивну істину? Чи є чітка межа між здоровим глуздом і психічним розладом? Чи вловима вона?
Безперечно, Андрій Любка майстер слова. Роман написаний смачною мовою, з додаванням не лише емоційної складової, а й цікавих фактів задля збагачення читача новими знаннями. Для когось кінцівка залишиться відкритою, для мене ж вона закрита. Хоч і страшно попасти в пастку власних ілюзій.
У звичне ужгородське життя Марка та Ралуки вривається нещастя - Ралуку на смерть збиває автомобіль, за кермом якого місцевий суддя. Якщо суддя, значить п’яний, безпринципний та корумпований? Виглядає, що це найпростіше пояснення не лише для потерпілого, а й для суспільства в цілому. Та невже перше, інтелектуально економне пояснення завжди правильне?
Марк, звісно, переконаний у наявності глибоко корумпованої схеми прикриття владних винуватих. Якщо система правосуддя не про справедливість і покарання, то він готовий зрівняти рахунок. У книжці читач живе разом з Марком, який виношує реалістичний план помсти, згадуючи спільне життя з коханою, подорожі, походи в театр. Життя буденне, без захмарних почуттів, зі справжніми проблемами і дилемами.
Коли ж Марк підходить до кульмінації, чи радше розв’язки, сформувавши собі нове високе призначення, в сюжет вривається ймовірність альтернативного ходу подій, за межами переконань головного героя. Чи можливо встановити об’єктивну істину? Чи є чітка межа між здоровим глуздом і психічним розладом? Чи вловима вона?
Безперечно, Андрій Любка майстер слова. Роман написаний смачною мовою, з додаванням не лише емоційної складової, а й цікавих фактів задля збагачення читача новими знаннями. Для когось кінцівка залишиться відкритою, для мене ж вона закрита. Хоч і страшно попасти в пастку власних ілюзій.