Для мене так, на жаль, вийшло з цією книгою. Перша мені так сподобалася, що одразу було очевидно, що краще не буде. Але я все одно вирішила перевірити.
Для мене тут було забагато "занадто". Занадто дивна поведінка Вільми, занадто багато придуманих проблем, занадто багато таємниць, збігів.
Вільма після подій минулої книги знаходить своє кохання і все, здається, ідеально. Але якби так і було, то не вийшло б 600 сторінок книги) А вийшло все так, як найчастіше буває в любовних романах — люди не можуть говорити ротом. Самі вигадують проблему, самі ображаються, намагаються помститися... Замість того, щоб просто поговорити і вирішити всі питання одразу...
До того ж, перша половина здалася мені затягнутою, її можна було б скоротити.
Не скажу, що книга погана. Це нормальна історія. Я і посміялася трохи, й посумувала. Але для мене це однозначно гірше першої частини. Можливо, якби я не читала першу частину, ця би мені сподобалася більше.