Ти

???Ти - Керолайн Кепнес???

я більше ніколи не зможу нормально дивитися на консультанта в книгарні поруч, з яким ми обговорюємо літературу... окей, може, не ніколи, але найближчий місяць точно?

я дивилася перший сезон серіалу, коли він лиш вийшов, тож більшість деталей стерлися з моєї пам'яті, що дозволило мені знову переживати сюжет (і я не знаю, чи точно це на краще для моєї психіки?). для порівняння я ввімкнула першу серію вчора і можу сказати, що шоуранери трішки «полегшили» виклад історії, бо в книзі мені стало погано ще на перших двох сторінках, коли Джо, почувши, як Бек чхнула, уявив, як голосно вона кінчає. іуууу?

знаєте, мене важко налякати трилерами та жахастиками, через що втрачається певний сенс їх прочитання (якщо там головна ставка саме на «жахних» сценах), але ця книжка реально моторошна до всирачки, вибачте на слові. якісь клоуни-вбивці, монстри чи цілком звичайні люди-маніяки - це все сприймається як щось «далеке», художня вигадка, але персонаж Джо? oh, this shit could be real, настільки добре авторка це все написала. навіть коли знаєш, до чого це все прийде в кінці, це ще та кріпота.

ніколи не знаєш, чи не сприйме хтось твою ввічливу посмішку як знак, що ти готова з ними переспати (і чи не переб'є потім усіх, хто заважатиме "отримати" тебе, але будемо скочуватися до параної, бережем менталку). Джо впродовж книги скаржиться, що світ зіпсувався, бо от колись би його еммм "прояви уваги" не вважалися б ненормальними. і що сумно, частково це правда, бо деякі з його вчинків не так давно романтизувалися та показувалися абсолютно нормальними у кхе "завоюванні" жінок. оооууу це так романтично, коли хтось знає, як "випадково" зустрітися з тобою в одному з місць, куди ти ходиш постійно (бо цей хтось просталкерив увесь твій графік та соцмережі).

ця книга не позбавлена гумору. Джо такий типу "ну я ж не якийсь сталкер! я просто хочу тебе захистити закрити від усього світу в клітці, щоб ти нікуди не виходила і постійно стрибала на моєму члені, бо ти ж лише про це і мрієш, я зрозумів це, бо ти не вдягнула ліфчик". і я сиджу і сміюся з того, як авторка висміює його самого та його делульність. правда, потім не так смішно, коли йому геть зносить усі запобіжники, але в цьому й сік історії.

мене особисто ще тригернуло, як він підглядав за Бек у вікно без штор та тюлю, яке вона "навмисно" відкрила, бо хоче, щоб за нею спостерігали (особливо він). як людина, в якої дууууже довго не було тюлю на вікнах і мені махав рукою сусід з вікон навпроти, коли я стою на іншому боці квартири, я відчула це надто сильно?

не знаю, чи читатиму наступні частини, бо далі вже не буде оцього ефекту "новизни", оскільки ми розуміємо, за яким сценарієм діє Джо з кожною своєю обсесією кимось, але ця книга? ооо ця книга для мене - страхітливий шедевр.

10 з 10, сподіваюся, що ця серія таки закінчиться тим, що зрештою якась жінка грохне цього довбонутого Джо, можливо, це буде очікувано та не дуже епічно, але приємно для нас усіх?

Ця книга не всім сподобається. Це не зовсім моя тема , я не люблю тему сталкерства , але це трилер , тому припустимо . А от тема книг і багато відсилок до них мене порадувала . Головний герой конєшно сноб в читацькому світі , але це найменший його недолік ?.

Що головний герой , що головна героїня просто божевільні . Той випадок , коли жодну вбиту людину не було шкода зовсім . Може вони і не заслужили , але вони неприємні і співчуття не викликають .

Сам стиль написання теж не моє , вся книга це думки головного героя , все так похмуро і не динамічно . Непоганий трилер , але точно не мій улюблений

Задум книги в тому , щоб ми відчули симпатію до вбивці , пройнялися його долею та мотивами . Цього в книзі я не відчула , тільки відразу до нього . Але от в серіалі дійсно цей задум проглядається , якось яскравіше це продемонстровано . В серіалі до головного героя іноді дійсно відчуваєш симпатію , тоді коли він не вбиває звичайно ?. Серіал мені динамічніший за книгу , тому це той випадок , коли я рекомендую не читати книгу , а подивитись серіал .

«Ти» - це похмурий психологічний трилер, який занурює у теми одержимості, контролю та розмитих меж кохання. Оповідь ведеться від імені Джо Ґолдберґа, чарівного, але небезпечно одержимого продавця книгарні, і є тривожною мандрівкою у свідомість переслідувача, який маніпулює життям Гвіневри Бек, молодої письменниці-початківця.
Особливістю роману «Ти» є стиль оповіді від другої особи, що створює моторошну близькість між Джо та читачем. Зацикленість Джо на Бек одночасно захоплює і жахає.
Кепнес досконало вміє підтримувати напругу, створюючи клаустрофобічну атмосферу, в якій кожна взаємодія загрожує небезпекою. Проза гостра і колюча, пронизана культурними посиланнями, які вписують історію в сучасну дійсність. Ідеальний для шанувальників психологічних трилерів з морально неоднозначними персонажами.