Тигролови

Роман Івана Багряного "Тигролови" - захопливий пригодницький роман. Це твір про жагу до життя, кохання і свободу, який залишає незабутнє враження. «Тигролови» запам’ятались мені ще зі шкільної програми, і при наступному прочитанні принесли не менше задоволення.

У центрі сюжету - Григорій Многогрішний, молодий інженер, засуджений до каторги в Сибіру за участь у повстанні. Завдяки своїм товаришам та власним хитрощам, він втікає з "ешелону смерті".
Багряний майстерно передає атмосферу страху і безнадії, що панує серед в'язнів. Ці описи створюють враження замкнутості і невідворотності, від яких холод по спині. Кожен скрип коліс і кожен удар об рейки звучать як відлуння приреченості.

На контрасті з цим, опис хутора українських переселенців сповнений тепла і затишку. Багряний детально зображує їхній побут, традиції та культуру, передаючи атмосферу родинного тепла і спокою. Природні краєвиди та сцени полювання на тигрів додають роману мальовничості і динамізму, показуючи красу дикої природи. Родина Сірків, яка рятує Григорія від смерті, стає його новою родиною, символом стійкості українського духу і збереження традицій на чужині.
Контрасти між природними та урбаністичними описами підкреслюють боротьбу між свободою і неволею, між життям і виживанням.

Ключову роль у романі відіграє капітан Медвин, безжальний чекіст, який переслідує Григорія. Медвин - уособлення радянської репресивної системи, його жорстокість і безпринципність створюють постійний тиск і небезпеку. Протистояння між Григорієм і Медвином додає сюжетові напруги, перетворюючи їхню взаємодію на смертельну гру, де на кону стоїть життя.

Не можна не згадати, що "Тигролови" – частково автобіографічний твір. Сам Іван Багряний, як і його герой, був змушений тікати за кордон, рятуючись від переслідувань. Цей особистий досвід надає роману особливої автентичності і глибини.
Роман залишає приємне відчуття завершеності і надії, підкреслюючи, що навіть в найскладніших умовах людський дух здатний перемогти.

Як круто відкривати для себе неймовірні книги українських авторів.
Шкода тільки, що такою ціною .

Головний герой тікає з потяга, який везе його на каторгу. Він чудом виживає, і опиняється в незнайомій, дикій місцевості.
І тут він бачить велетенського ведмедя, який своїм могутнім тілом навис над іншою людиною.
У головного героя вмикається інстинкт захисника, і він з ножем в руці кидається на дику тварину.

Очунює чоловік в незнайомому домі, серед незнайомих людей, але в Україні.
Звісно це не його рідна Україна.
Просто ця сімʼя, яка опинилася тут, в далечині від рідної землі через тиранічну політику совітів, назвали ці дикі землі рідними назвами. Щоб навіть тут трішки почуватися як вдома.
Так гг починає жити з цією чудовою сімʼєю, перебирати на себе їхній побут, займатися їхнім промислом.
Але небезпека завжди над ним нависає. Він не забуває про ті страждання, які пережив, і про своїх катів, які його просто так не відпустять.

Що мені не сподобалося в історії - це полювання на тварин. Читати як вбивають величних сохатих, як знімають шкури з соболів, як полюють на тигрів - не дуже приємні враження від цього.

Я до останнього вагалася яку оцінку поставити книзі.
Але останні сторінки, які я читала зі слізьми на очах, переконали мене що це 5 зірок з 5-ти.

"Сміливі завжди мають щастя"

Тайга. Тисячі верств "необ'ятной многонаціональной Родіни". Летить дракон. Шістдесят суглобів чи то вагонів у ньому. І кожен вагон як шістдесят рудих домовин.

Дні, тижні, місяці ... Снує той "дракон" по Сибірській пустелі. Безкінченний залізничний "ешелон смерті" - етапний ешелон НКВД, а йменя йому "Йосип Сталін". "Найдемократичніший ешелон". Ковчег горя, проклять та материнських сліз.

Пригноблена, розшматована, знецінена, у бруді, у корості, в голоді та холоді, в розпачі та безвиході лежить у шістдесятьох рудих домовинах... Україна.

Снують та снують... ці безконечні ешелони ув'язнених українців, жертв сталінського розкуркулення, розбудовувати Забайкалля. "Заключітельная фаза построєнія соціалізма в одной странє".

Але у ешелоні їхатиме той, хто кине виклик системі. Він не скориться жорстокій тоталітарній машині, яка розчавлює людські долі, яка немов би звірей у клітках, отак і людей тримає у тюрмах та концтаборах. Григорій Многогрішний втече із черева дракона.
Він стане мішенню для звіроловів, тих хто організовує пошуки та ловить утікачів із сталінських таборів смерті.

Григорій пройде важкі випробування, здолає перепони, разом з тим він збереже у собі людяність, чесність та весь цей непростий шлях пронесе у серці безмежну любов до України.