Цікава, місцями моторошна історія про страшний Північний ліс. В цей ліс ніхто не ходить. Цього лісу всі бояться. Про нього ніхто не говорить, але все рівно всі місцеві знають, що ходити туди не можна. Якщо якась дитина через непослух або дурість потрапляє в ліс, по ній справляють поминки. Проте одного разу жінка на ім'я Веріс увійшла в ліс і повернулася з живою дитиною.
Веріс живе у невеличкому селищі, проте неподалік у високому палаці живе Тиран, який захопив країну Веріс і багато інших країн, перебив безліч людей. Супротив йому чинили недовго, адже… майже цитата: “Тиран мав велику армію, і який сенс давати відсіч такій великій армії, адже здолати її неможливо”. (ось тут трохи теліпнуло. Противник, який має величезну армію і пре вперед, щоби знищити все, і порівняно мала армія, яка дає відкоша вже четвертий рік).
І сталося так, що діти Тирана, спадкоємиця і син, втекли в ліс посеред ночі. Тому Тиран наказав Веріс, яку витягли з ліжка в тонкій сорочці ще до світанку, повернути їх додому… Або хоча б спадкоємицю.
І Веріс йде до лісу. У неї з собою трохи їжі і талісмани, які мають підказати їй дорогу. Коли йдеш по Північному лісі у певний момент людина перетинає кордон між світами і опиняється у В`язовічності, де можливо неможливе, де все навпаки і не те, чим здається. У В`язовічність можна увійти і навіть вийти, як вийшла колись Веріс, треба слідувати певним правилам. Але це дуже непросто.
Особливо тяжко, коли тобі необхідно вивести дітей Тирана. Так, зараз вони ще діти, але вони виростуть. І продовжать батьків шлях. А якщо не вивести, і навіть самій загинути в лісі, то Тиран винищить усе селище, починаючи з її рідних.
Чи не тому Веріс ніби мимохіть раз по разу порушує правила? Торгується, а головне - і найстрашніше - бреше. Вона завжди знала, що у Лісі не можна брехати. Але бреше у дуже важливий момент: їй пропонують показати дорогу назовні за найболючіший, найстрашніший спогад. Веріс погоджується. І розповідає дійсно моторошну історію… та не цей спогад був найгіршим. Тому кара падає за крок від виходу з лісу.
Книга написана гарно, переклад - просто чудовий. Проте вона залишила післясмак незавершеності. Насправді, історія має фінал, але мене не відпускає оцей присмак незавершеності, ніби це - частина чогось більшого. Можливо, тому що так хочеться мені 🙂
Веріс має знайти дітей Тирана у Чарівному лісі. І відмову Тиран не прийме, бо через неї вб"ють її сім"ю, з якої і так залишилося лише двоє: тітка та дідусь.
Чому вибір пав на Веріс, а тому, що вона спасла перед тим з цього лісу дитину, яке спасла не до кінця, потім весь час жалкує, що зробила саме так.
Але тепер не має вибору, лише йти в Чарівний ліс і сподіватися, що виживе сама і зможе спасти дітей, інакше до заходу сонця її рідних не буде у живих.
Нас чекає філософська алегорія, бо ж чарівні страшні істоти, що населяють Чарліс, це алегорія на наших внутрішніх ворогів, які заважають нам жити. В той же час, хоч це і моторошна історія, вона розповідає про те, що треба вірити в себе, що саме вибір робить нас людьми.
Книжка маленька за обсягом, але дуже насичена темною атмосферою, подіями, сенсами. І хоча має казковий сюжет, все ж це книжка не для дітей.
Що ж, шлях її у Лісі буде непростим. Чи вдасться їй здійснити все, що вона задумала?
Цю книгу я виграла у благодійний лотереї, і якби довелося обирати самій, я би обійшла її стороною.. Не знайшла на неї якихось відгуків в інтернеті, опис книги був обнадійливий, до того моменту, як не прочитала перших 10 ст. Казка і казка.. А я от взагалі не прихильниця таких жанрів.. Але один плюс є, прочитала я цю казку за пів дня (упустимо цей момент, що там всього 144 ст. 😆), і успішно виконала завдання після тижня "нечитуна".
Плюси: рішуча головна героїня, не тупі діти, які роблять все завгодно, тільки не те, що їм кажуть, присутня нотка драматургії. А ще заслуга видавництва: чудова і яскрава обкладинка, папір якісний, цупкий і не просвічується, від цього отримала більше задоволення ніж від історії.
Мінуси: казка як вона є 🤷🏼♀️ От і оцінку не зрозуміло яку поставити..
Отже, завдання виконано, а от прочитати цю книгу вам чи ні — обирайте самі)