Українець Джонатан і двадцять сім мерців

Абсурд, війна і сучасна українська самосвідомість

Перед нами варіація на тему «великого американського роману» — епічна сага про кілька поколінь українських емігрантів у США, вписана в контекст масштабних історичних подій. Їхнє життя — це водночас пригода і мандрівка ідентичності: вони товаришують з останніми індіанцями та вчать їх української, відкривають друкарню етикеток за часів сухого закону, знімаються у німому кіно, вирушають на фронти Другої світової з мрією повернутися на історичну батьківщину. Цю химерну, сповнену іронії та ніжності хроніку веде українець Джонатан — літній колишній армійський кухар і один із небагатьох, хто ще мешкає в селі Горобці, що в окрузі Чаттагучі, штат Джорджія.

«Українець Джонатан і двадцять сім мерців» — дотепний і водночас тривожний роман, у якому переплітаються сатиричний гротеск, політична сатира та літературна гра з жанром детективу. Віктор Шепелєв створює антиутопічну й водночас надто реалістичну картину сучасної України, де головний герой Джонатан намагається розібратися не лише в загадкових смертях, а й у сенсі буття на зламі історичних катастроф і внутрішніх криз. Це історія про нас, українців, історія наших травм, страхів, надій і спроб жити попри все.

Чому варто прочитати книжку «Українець Джонатан і двадцять сім мерців»?

• Актуальна метафора української ідентичності в умовах війни, кризи та пошуку себе.
• Гостра сатира на політичну, соціальну та медійну реальність України XXI століття.
• Абсурдизм, що перегукується з традиціями Кафки, Камю та Курта Воннеґута.
• Сюжетна інтрига та інтелектуальна літературна гра — у цьому творі кожен читач знайде свій пласт змісту.
• Яскравий приклад нової української літератури, що не боїться говорити вголос іронічно, глибоко та чесно.

Про автора:

Віктор Шепелєв — український письменник, поет, програміст. Після початку повномасштабного вторгнення займався волонтерською діяльністю. З березня 2023 року став військовослужбовцем ЗСУ. «Українець Джонатан і двадцять сім мерців» — дебютний роман автора.

Про що книга

Роман розгортається навколо Джонатана — українця, який наче опинився всередині абсурдного театру, де світ ніби йде за логікою, але не нашою. Він не герой у традиційному розумінні — швидше, фіксатор, дослідник, свідок. У місті, схожому на післявоєнну столицю або провінцію після бунту, з’являються мертві. Але ці смерті не звичайні — вони позначені символічно, політично й екзистенційно.

Через Джонатана автор веде читача лабіринтами пам’яті, бюрократії, страху та параної. Це роман не лише про особисте виживання, а й про виживання колективне — національне, культурне, історичне.

Історії мерців, з якими стикається герой, — це історії системи, зламу, ідентичності. Кожен «мрець» — наче окрема алегорія: хтось — жертва мовного закону, хтось — невизнаної історії, хтось — просто часу.

«Українець Джонатан…» не дає прямих відповідей, але пропонує мапу роздумів, де кожна деталь веде до глибшого осмислення того, ким ми є.

Цей текст одночасно трагікомічний і трагічний, політичний і глибоко особистий. Шепелєв не просто пише роман — він створює дзеркало для нації, що хоче впізнати себе.

Загальний тон — іронічний, але це іронія з присмаком болю, як у добрій літературі абсурду, де сміх — це захист, а правда — інструмент очищення.

Сюжет та головні герої

Джонатан — центральний персонаж, який, можливо, і не Джонатан, а кожен із нас. Він намагається розгадати ланцюг смертей, що тягнеться від старої влади до нових інституцій, від постколоніальної тіні до сучасної війни.

Кожен з 27 мерців — це образ: інтелектуал, чиновник, солдат, священник, активіст. Усі вони пов’язані, як підказує автор, спільною втомою від «українства», яке шукає себе то в героїці, то в грі, то в трагедії.

Другорядні герої — представники абсурдної бюрократії, химерні мешканці «українського» міста, а також сама мова, яка виступає тут окремим персонажем — із її інтонаціями, багатозначністю й рефлексією.

Для кого ця книга

Книга буде надзвичайно цікавою для:

• читачів сучасної української літератури, які цінують інтелектуальні романи з глибоким підтекстом;
• шанувальників абсурдистської прози, зокрема Франца Кафки, Альбера Камю та Курта Воннеґута;
• аналітиків, політологів і культурологів, які шукають нову мову осмислення пострадянського досвіду;
• українців, які хочуть побачити свою країну під іншим кутом — несподівано, іронічно, чесно;
• усіх, хто цікавиться тим, як література може говорити мовою історії, мови, часу й пам’яті.