Але в той самий час сподобалася і розважила.
Для мене - це книга парадокс.
Наомі приїздить в маленьке містечко, втікши з власного весілля. Її сюди викликала сестра-близнючка, яка отруювала їй все життя. Але Наомі не могла не прийти сестрі на допомогу.
А що отримала?
Сестра її пограбувала.
Залишила 11-літню доньку під опікою Наомі.
Та ще й наробила такого галасу в містечку, що Наомі тепер тут не раді. Адже всі бачать в головній героїні її нестерпну, злодійкувату сестру.
І першим налетів на неї Нокс - татуйований, бородатий велетень, який відразу вказав Наомі на двері і сказав вимітатися з його міста.
Це історія в досить популярному піджанрі «буркотун» - «сонечко». Але головний чоловічий персонаж не просто буркотун.
Нокс - мудак.
Він стартує на кожну жінку навколо бо він може і він сильніший.
Дуже тішили сильні жіночі другорядні персонажі, які дуже класно давали йому відсіч і приземляли його.
Ось ці розділи від імені Нокса - це якесь знущання. Він думає фігню, транслює в світ фігню і робить фігню.
Зрозуміло, що це любовний роман, і головна героїня в кінці книги обере його. Але в душі жевріла надія, що цей мудак піде лісом.
Бо ось це його виправдання, чому він себе так веде, дуже недолуге.
Мені дуже сподобався сетинг книги - маленьке містечко, де всі тримаються разом, всі один одному допоможуть.
І всі другорядні персонажі теж топчик.
Я дуже хочу прочитати книгу про Лусьєна і Слаон (але вона третя в серії).
Загалом, я досить весело провела час з книгою, але бісив один мудак.