Квінн і Грем — молода пара, яка стикається з трагедією безпліддя, що змінює все їхнє життя. Замість того щоб насолоджуватися спільним майбутнім, вони потрапляють у лабіринт емоцій, болю та нерозуміння, і їхні стосунки починають розпадатися.
Авторка, використовуючи перехресні часові лінії, показує, як Квінн і Грем зустрілися, як розвивалися їхні стосунки, і як, здавалося б, безнадійно все розпадається. Цей прийом дозволяє контрастно показати їхнє життя раніше, коли вони не могли прожити й дня без одне одного, і тепер, коли між ними залишаються тільки ритуальні фрази.
Гувер добре передає емоційний стан Квінн, яка переживає не лише горе від безпліддя, а й проблеми з близькістю.
Сюжет дійсно переповнений емоціями, але іноді це виглядає як драма заради драми. Зради, розчарування та відчай — все це часом здається надмірним.
Дуже розчарував Грем, який в певний момент вчиняє помилку, що якось не співпадає з його образом героя.
«Наш шлюб не був ідеальним. Жоден шлюб не є ідеальним. Були часи, коли вона здавалася. Було ще більше випадків, коли я здавався. Секрет полягає в тому, що ми ніколи не здавались одночасно»
Книга завершується щемким моментом, але після всього пережитого героями мені цього було мало. Це зворушлива, але важка історія про стосунки, що ламаються під впливом горя.
Книга розповідає історію стосунків Квінн та Ґрема, які познайомилися за досить неординарних обставин - обоє застукали свої другі половинки за зрадою.
Але ця зустріч стає для них доленосною. Адже головні герої розуміють, що вони знайшли свої споріднені душі.
Історія розповідається в двох часових відрізках:
- минуле - коли все тільки починалося, багато ейфорії, щастя, кохання;
- сьогодення - шлюб тріщить по швам, депресія, сум та нерозуміння, як все до цього дійшло.
Розділи про минуле читаються з посмішкою на вустах, а розділи про сьогодення з пігулкою валерʼянки, бо це відверто була важко виносити.
Обʼєктивно - це хороша книга про важливі життєві питання, які підняла авторка в цій історії.
Субʼєктивно - це книга написана не для мене.
Вона піднімає важливі соціальні теми, але ці теми мені не близькі:
- зацикленість головної героїні на спробі завагітніти - бо вона ж поламана, якщо не народить;
- весь сюжет будується на тому, що головні герої не можуть сісти і виговорити всі свої переживання та болі один одному - які ж це тоді споріднені душі?
- складні стосунки з мамою - це не основна тема, але це ще один досить важливий елемент історії, який мені теж неблизький.
Я пережила великий спектр емоцій, читаючи цю книгу.
Але при цьому я не можу сказати, що це плюс книги. Бо розділи про сьогодення мене дуже пригнічували.
Але мені дуже сподобалося як авторка все вирулила, і на якій ноті закінчила історію.
Майже кожна наступна книга мені рве душу.
Ця мабуть була одна з найкращих її книг.
"Якщо ти підсвічуватимеш тільки свої вади, усі твої досконалості лишаться в тіні.
Квінн і Грем молоді люди які познайомилися при досить неприємній ситуації.
Після цього випадку Квінн залишалося тільки плакати в подушку. Але на цьому етапі доля була не надто жорстока до неї.
Бо вона підкидає їй знову зустріч із Гремом. Після якої вони вже не розлучаються. Бо кохання не має меж. Одружуються.
Але є одне але.....яке затьмарює все їх безхмарне життя.
На ґрунті цього виникає не досказаність. Сім'я на грані розлучення.
Сльози - буденна для мене річ, та цього разу вони інакші.
Я не плачу за тим, чого так і не сталося.
Я плачу за тим, що завершується.
Пишу ці рядки а в самої мурахи по під шкірою. Автор так тонко описує відносини між головними героями. Що ти прям через сторінки книги відчуваєш їх хімію.
Але потім оця вся не досказаність, і сім'я руйнується на очах.
А ще авторка добре вміє грати на струнах душі. Бо отой поворот в середині книги перевернув все верх ногами.
Я тупо відклала книгу, і пару хвилин не могла осмислити, що ж я щойно прочитала. І потік сліз. "Навіщо так". Це як удар під дих.
Читаючи цю книгу, я до кінця не знала, навіть не уявляла чим же може завершиться вся ця історія.
Тут не має аж такого карколомного сюжету. Тут просто відносини в сім'ї, але які, вони реально рвуть серденько.
Принаймні у мене так було.
Моя оцінка 5/5