Відгуки і рецензії читачів
30.10.2025
Якщо ви знайомі з попереднім твором автора — то ви приблизно розумієте, якщо ні — я вам трохи розкажу.
Розповідь ведеться від імені Ернеста Каннінґема — цього разу вже автора книжки "Усі в моїй родині вбивці".
Цього разу він гість на зустрічі письменників кримінального жанру в потязі, що прямує через всю Австралію.
Зрозуміло, що буде вбивство/а і, оскільки, автори дотичні до цієї сфери — візьмуться за розслідування.
«Семеро письменників сідають у поїзд. У кінці шляху п’ятеро вийдуть із нього живими. Один буде в наручниках».
Я кайфую від стилю написання, адже автор ламає умовну 4 стіну і постійно веде діалог із читачем, пояснюючи йому свої дії, підштовхуючи до висновків, спонукаючи до розгадки. От саме оцей стиль написання і втрапив мені в саме нявкальце — ти не спостерігаєш це все здалеку, ефект повної присутності. Мені дуже подобається те, скільки пасхалок нам залишає автор, звертаючи на це нашу увагу, вистачає різних жартів і дотепів — якраз на мій смак. При цьому, основна сюжетна лінія є і вона не провисає — спочатку трохи відходить на задній план, але це все згідно з правилами написання детективів Золотої доби, якими керується Каннінґем.?
Круто, що автор висвітлює події досить прозоро, але при цьому, все-одно, маніпулює сприйняттям — частину мені вдалось розгадати, частини я б і не додумалась. Ну, і незважаючи на те, що тут нема таких стрьомних моментів як в трилерах, сюжет розвивається динамічно, а один раз я майже отримала сердечний приступ?
Це дотепно, самоіронічно, і кмітливо.
У попередньому реченні лишила вам пасхалку?
Розповідь ведеться від імені Ернеста Каннінґема — цього разу вже автора книжки "Усі в моїй родині вбивці".
Цього разу він гість на зустрічі письменників кримінального жанру в потязі, що прямує через всю Австралію.
Зрозуміло, що буде вбивство/а і, оскільки, автори дотичні до цієї сфери — візьмуться за розслідування.
«Семеро письменників сідають у поїзд. У кінці шляху п’ятеро вийдуть із нього живими. Один буде в наручниках».
Я кайфую від стилю написання, адже автор ламає умовну 4 стіну і постійно веде діалог із читачем, пояснюючи йому свої дії, підштовхуючи до висновків, спонукаючи до розгадки. От саме оцей стиль написання і втрапив мені в саме нявкальце — ти не спостерігаєш це все здалеку, ефект повної присутності. Мені дуже подобається те, скільки пасхалок нам залишає автор, звертаючи на це нашу увагу, вистачає різних жартів і дотепів — якраз на мій смак. При цьому, основна сюжетна лінія є і вона не провисає — спочатку трохи відходить на задній план, але це все згідно з правилами написання детективів Золотої доби, якими керується Каннінґем.?
Круто, що автор висвітлює події досить прозоро, але при цьому, все-одно, маніпулює сприйняттям — частину мені вдалось розгадати, частини я б і не додумалась. Ну, і незважаючи на те, що тут нема таких стрьомних моментів як в трилерах, сюжет розвивається динамічно, а один раз я майже отримала сердечний приступ?
Це дотепно, самоіронічно, і кмітливо.
У попередньому реченні лишила вам пасхалку?