Моя персональна фаворитка – Кітті, найменша сестра, яка не за віком розумна й дотепна, а ще доволі войовнича стосовно своїх особистих кордонів – і це кумедно.
Є проблема неповної родини і це в книзі показано тепло й щемко. Тато дуже добре ставиться до своїх доньок, але, звісно, йому важко виховувати їх самотужки. Утім, дівчата активно допомагають батькові в усьому.
Ще одна з тем, піднятих у книзі, - життя корейців в США. У цьому контексті немає булінгу, зате є милі епізоди, коли дівчата намагаються дотримуватись традицій, смакувати традиційну корейську кухню і такі інші важливі дрібнички.
Любовних ліній декілька, оскільки і старша сестра теж має взаємини з хлопцями, і це непросто для обох дівчат. Але спостерігати за їхніми хвилюваннями, страхами, проблемами і захопленнями цікаво. Центральна зав’язка з листами тримає інтригу, хоча й так легкий стиль оповіді і небанальні події не відпускають, хочеться читати й читати. Книжка має продовження і я не проти познайомитись з наступними частинами.