Відгуки і рецензії читачів
25.07.2025
«Хто з них насправді смикає за ниточки?»
Тихе містечко в Пенсильванії. Чим не місце, де можуть знайти притулок жінка, яка тікає від жорстокого бойфренда та її восьмирічний син-дислексик Крістофер? Традиційна зав’язка оповіді-горрору. Щойно по приїзді Крістофер йде до лісу за «хмаринкою» та зникає. «Знаходять» його (чи повертається він?) за шість днів. Дислексії як не було, хлопець раптом перетворюється мало не на генія. Та крім успіхів у математиці, є ще кілька нюансів – він ну не те щоб читає думки, а скоріше бачить болі та страхи інших; у нього є ціль – побудувати хатинку на дереві у відведені терміни; а ще – хлопець страждає на гарячку, ніби поступово «закипає». У цій книжці є все, що люблять поціновувачі жанру: ображені діти, з якими жорстоко поводяться (також кимось ображені?) дорослі; похмурий ліс; велике, примарно зриме зло, яке підгодовується і підгодовує зло всередині маленьких людей. А ще зашиті роти, «шепотуха», олені-гончаки. Головне, «залишатися на вулиці». Чи ні? «Так просто підманути хлопців на гру у війну, майже так само легко, як дорослих чоловіків». У мене часто виникало відчуття «дежавю», часом від поворотів сюжету, часом від якихось відверто «горрорних» елементів, на кшталт зашитих ротів. Втім історію для мене це не зіпсувало. Книжка заявлена як «підлітковий роман», однак, вважаю, її буде цікаво читати і дорослим. Алюзії на біблійні та інші міфи не дають втомлюватися від історії навіть на семисотій сторінці. Окрема варто додати про оформлення – воно чудове. Виникали окремі питання до перекладу час від часу, але читати це не заважало.
Тихе містечко в Пенсильванії. Чим не місце, де можуть знайти притулок жінка, яка тікає від жорстокого бойфренда та її восьмирічний син-дислексик Крістофер? Традиційна зав’язка оповіді-горрору. Щойно по приїзді Крістофер йде до лісу за «хмаринкою» та зникає. «Знаходять» його (чи повертається він?) за шість днів. Дислексії як не було, хлопець раптом перетворюється мало не на генія. Та крім успіхів у математиці, є ще кілька нюансів – він ну не те щоб читає думки, а скоріше бачить болі та страхи інших; у нього є ціль – побудувати хатинку на дереві у відведені терміни; а ще – хлопець страждає на гарячку, ніби поступово «закипає». У цій книжці є все, що люблять поціновувачі жанру: ображені діти, з якими жорстоко поводяться (також кимось ображені?) дорослі; похмурий ліс; велике, примарно зриме зло, яке підгодовується і підгодовує зло всередині маленьких людей. А ще зашиті роти, «шепотуха», олені-гончаки. Головне, «залишатися на вулиці». Чи ні? «Так просто підманути хлопців на гру у війну, майже так само легко, як дорослих чоловіків». У мене часто виникало відчуття «дежавю», часом від поворотів сюжету, часом від якихось відверто «горрорних» елементів, на кшталт зашитих ротів. Втім історію для мене це не зіпсувало. Книжка заявлена як «підлітковий роман», однак, вважаю, її буде цікаво читати і дорослим. Алюзії на біблійні та інші міфи не дають втомлюватися від історії навіть на семисотій сторінці. Окрема варто додати про оформлення – воно чудове. Виникали окремі питання до перекладу час від часу, але читати це не заважало.
11.02.2025
Це найепічніший «смертельний бій за хатку на дереві» з усіх, що можна лише уявити і найхимерніша «притча» про Вічне Дерево Життя з усіх, що я читала.
Тут порушена тема гріхопадіння, що породжує хаос. Причому, хаос - це те, що вдалося авторові найкраще (це дуже влучно підкреслено орфографічно: великі букви трапляються у несподіваних місцях, а інколи й зовсім зникають з тексту; слова переносяться в наступний рядок без знаків переносу, ніби ділячись на окремі слова; шрифт постійно міняється - і це все працює як елемент градації сюжетної напруги).
На перший погляд, у книзі порушений баланс між частинами: спочатку оповідь ведеться лінійно (з ретроспективами) й охоплює події близько чотирьох місяців, проте, починаючи з V частини час, немов, застигає - решта чотириста з хвостиком сторінок охоплюють події кількох годин і темп там просто шалений (я вже мовчу про нескінченних оленів-людожерів і подібних «статистів», що весь час когось кусають, дряпають, виривають шматки плоті, пускають ріки крові і т.п.). Але і цю особливість я списую на стилістичний прийом «накалювання» сюжету.
Конфлікт роману побудований на релігійному антагонізмі «добро/зло»: рай і пекло, Бог і диявол, діва і блудниця і т. п. Цікаво, що до істини автор підводить від протилежного (від «Бог - це вбивця» до «Татку, Бог - не вбивця»)
Кожен герой транслює певну ідею, а ляльководи - Шепотуха і хороший чоловік- ставлять героїв перед лицем найбільших страхів і змушують грати задані ролі.
Трохи бентежить вік головного героя - Крістофера (7,5 років). Гадаю, він обраний не випадково - саме у цьому віці у дітей розвивається здатність фантазувати і жити в уявному світі.
Загалом, мені цілком зрозумілий задум письменника, але ця книга не стане моєю улюбленою.
Тут порушена тема гріхопадіння, що породжує хаос. Причому, хаос - це те, що вдалося авторові найкраще (це дуже влучно підкреслено орфографічно: великі букви трапляються у несподіваних місцях, а інколи й зовсім зникають з тексту; слова переносяться в наступний рядок без знаків переносу, ніби ділячись на окремі слова; шрифт постійно міняється - і це все працює як елемент градації сюжетної напруги).
На перший погляд, у книзі порушений баланс між частинами: спочатку оповідь ведеться лінійно (з ретроспективами) й охоплює події близько чотирьох місяців, проте, починаючи з V частини час, немов, застигає - решта чотириста з хвостиком сторінок охоплюють події кількох годин і темп там просто шалений (я вже мовчу про нескінченних оленів-людожерів і подібних «статистів», що весь час когось кусають, дряпають, виривають шматки плоті, пускають ріки крові і т.п.). Але і цю особливість я списую на стилістичний прийом «накалювання» сюжету.
Конфлікт роману побудований на релігійному антагонізмі «добро/зло»: рай і пекло, Бог і диявол, діва і блудниця і т. п. Цікаво, що до істини автор підводить від протилежного (від «Бог - це вбивця» до «Татку, Бог - не вбивця»)
Кожен герой транслює певну ідею, а ляльководи - Шепотуха і хороший чоловік- ставлять героїв перед лицем найбільших страхів і змушують грати задані ролі.
Трохи бентежить вік головного героя - Крістофера (7,5 років). Гадаю, він обраний не випадково - саме у цьому віці у дітей розвивається здатність фантазувати і жити в уявному світі.
Загалом, мені цілком зрозумілий задум письменника, але ця книга не стане моєю улюбленою.
28.01.2025
Роман "Уявний друг" тримає читача в напрузі до самого фіналу. Особливу увагу заслуговує сюжетна лінія матері та сина. Не дивно, що ця книга присвячена всім матерям. Автор описує материнську любов настільки безмежною, наскільки кожна мати здатна зробити все, щоб захистити свою дитину. Сюжетні повороти вражають своєю непередбачуваністю: до останнього не могла второпати, що відбувається та хто на чиєму боці.
Ця книга підійде читачам, які обожнюють розслідувати складні, сюжетні загадки, постійно залишаючись напоготові, та водночас цінують емоційні й глибокі історії. Якщо це про вас — тоді цей роман точно вартий вашої уваги!
Ця книга підійде читачам, які обожнюють розслідувати складні, сюжетні загадки, постійно залишаючись напоготові, та водночас цінують емоційні й глибокі історії. Якщо це про вас — тоді цей роман точно вартий вашої уваги!
20.01.2025
«Уявний друг» Стівена Чбоскі — це книга, яка змушує відчувати суперечливі емоції. З одного боку, це досить оригінальна й амбітна історія про боротьбу добра і зла в рамках звичайного американського містечка. З іншого — її масштаб, драматизм і надмірність подекуди збивають із пантелику.
Сюжет розгортається навколо хлопчика Крістофера, який разом із матір’ю тікає від непростого минулого й поселяється в невеликому містечку. Проте все змінюється, коли Крістофер зникає в лісі на кілька днів і повертається з новим «другом», який живе лише в його уяві. З цього моменту починається низка подій, де реальність стикається з жахіттями, що нагадують найкращі твори Стівена Кінга.
Чбоскі майстерно описує атмосферу невеличкого містечка, його мешканців і їхню взаємодію. Є моменти, які захоплюють і лякають одночасно. Ліс, загадкова «Хороша Людина» та інші елементи створюють справжній трилер із елементами філософії та релігійності.
Але тут і криється проблема. Іноді книга здається надто багатослівною й занадто драматичною. Наприклад, автор намагається пояснити буквально кожну деталь, навіть ті, які не потребують пояснень. Це розтягує історію й може виснажувати. Крім того, релігійна символіка й філософські роздуми про добро та зло подекуди виглядають занадто прямолінійними й навіть нав’язливими.
Попри це, сильні сторони книги важко ігнорувати. Це зворушлива історія про материнську любов, про те, як травми дитинства можуть відгукнутися в майбутньому, і як важливо знайти в собі сили боротися зі страхами. Фінал вражає масштабом, але залишає змішані почуття — наче тобі хотіли розповісти щось глибоке, але трохи переборщили з драмою.
«Уявний друг» — це книга, яку або люблять, або ненавидять. Якщо вам подобаються історії, де реальність стирається й перетворюється на фантастичний кошмар, варто спробувати. Але якщо ви очікуєте щось на кшталт «Переваг сором’язливих» — будьте готові до абсолютно іншого стилю й атмосфери. Це сміливий експеримент, але не ідеальний.
Сюжет розгортається навколо хлопчика Крістофера, який разом із матір’ю тікає від непростого минулого й поселяється в невеликому містечку. Проте все змінюється, коли Крістофер зникає в лісі на кілька днів і повертається з новим «другом», який живе лише в його уяві. З цього моменту починається низка подій, де реальність стикається з жахіттями, що нагадують найкращі твори Стівена Кінга.
Чбоскі майстерно описує атмосферу невеличкого містечка, його мешканців і їхню взаємодію. Є моменти, які захоплюють і лякають одночасно. Ліс, загадкова «Хороша Людина» та інші елементи створюють справжній трилер із елементами філософії та релігійності.
Але тут і криється проблема. Іноді книга здається надто багатослівною й занадто драматичною. Наприклад, автор намагається пояснити буквально кожну деталь, навіть ті, які не потребують пояснень. Це розтягує історію й може виснажувати. Крім того, релігійна символіка й філософські роздуми про добро та зло подекуди виглядають занадто прямолінійними й навіть нав’язливими.
Попри це, сильні сторони книги важко ігнорувати. Це зворушлива історія про материнську любов, про те, як травми дитинства можуть відгукнутися в майбутньому, і як важливо знайти в собі сили боротися зі страхами. Фінал вражає масштабом, але залишає змішані почуття — наче тобі хотіли розповісти щось глибоке, але трохи переборщили з драмою.
«Уявний друг» — це книга, яку або люблять, або ненавидять. Якщо вам подобаються історії, де реальність стирається й перетворюється на фантастичний кошмар, варто спробувати. Але якщо ви очікуєте щось на кшталт «Переваг сором’язливих» — будьте готові до абсолютно іншого стилю й атмосфери. Це сміливий експеримент, але не ідеальний.