Тут порушена тема гріхопадіння, що породжує хаос. Причому, хаос - це те, що вдалося авторові найкраще (це дуже влучно підкреслено орфографічно: великі букви трапляються у несподіваних місцях, а інколи й зовсім зникають з тексту; слова переносяться в наступний рядок без знаків переносу, ніби ділячись на окремі слова; шрифт постійно міняється - і це все працює як елемент градації сюжетної напруги).
На перший погляд, у книзі порушений баланс між частинами: спочатку оповідь ведеться лінійно (з ретроспективами) й охоплює події близько чотирьох місяців, проте, починаючи з V частини час, немов, застигає - решта чотириста з хвостиком сторінок охоплюють події кількох годин і темп там просто шалений (я вже мовчу про нескінченних оленів-людожерів і подібних «статистів», що весь час когось кусають, дряпають, виривають шматки плоті, пускають ріки крові і т.п.). Але і цю особливість я списую на стилістичний прийом «накалювання» сюжету.
Конфлікт роману побудований на релігійному антагонізмі «добро/зло»: рай і пекло, Бог і диявол, діва і блудниця і т. п. Цікаво, що до істини автор підводить від протилежного (від «Бог - це вбивця» до «Татку, Бог - не вбивця»)
Кожен герой транслює певну ідею, а ляльководи - Шепотуха і хороший чоловік- ставлять героїв перед лицем найбільших страхів і змушують грати задані ролі.
Трохи бентежить вік головного героя - Крістофера (7,5 років). Гадаю, він обраний не випадково - саме у цьому віці у дітей розвивається здатність фантазувати і жити в уявному світі.
Загалом, мені цілком зрозумілий задум письменника, але ця книга не стане моєю улюбленою.
Ця книга підійде читачам, які обожнюють розслідувати складні, сюжетні загадки, постійно залишаючись напоготові, та водночас цінують емоційні й глибокі історії. Якщо це про вас — тоді цей роман точно вартий вашої уваги!
Сюжет розгортається навколо хлопчика Крістофера, який разом із матір’ю тікає від непростого минулого й поселяється в невеликому містечку. Проте все змінюється, коли Крістофер зникає в лісі на кілька днів і повертається з новим «другом», який живе лише в його уяві. З цього моменту починається низка подій, де реальність стикається з жахіттями, що нагадують найкращі твори Стівена Кінга.
Чбоскі майстерно описує атмосферу невеличкого містечка, його мешканців і їхню взаємодію. Є моменти, які захоплюють і лякають одночасно. Ліс, загадкова «Хороша Людина» та інші елементи створюють справжній трилер із елементами філософії та релігійності.
Але тут і криється проблема. Іноді книга здається надто багатослівною й занадто драматичною. Наприклад, автор намагається пояснити буквально кожну деталь, навіть ті, які не потребують пояснень. Це розтягує історію й може виснажувати. Крім того, релігійна символіка й філософські роздуми про добро та зло подекуди виглядають занадто прямолінійними й навіть нав’язливими.
Попри це, сильні сторони книги важко ігнорувати. Це зворушлива історія про материнську любов, про те, як травми дитинства можуть відгукнутися в майбутньому, і як важливо знайти в собі сили боротися зі страхами. Фінал вражає масштабом, але залишає змішані почуття — наче тобі хотіли розповісти щось глибоке, але трохи переборщили з драмою.
«Уявний друг» — це книга, яку або люблять, або ненавидять. Якщо вам подобаються історії, де реальність стирається й перетворюється на фантастичний кошмар, варто спробувати. Але якщо ви очікуєте щось на кшталт «Переваг сором’язливих» — будьте готові до абсолютно іншого стилю й атмосфери. Це сміливий експеримент, але не ідеальний.