Проте потім події закрутилися так, що поглинули не лише головних винуватців, але й дружину музиканта, лікаря, нещасного закоханого, пацієнтку санаторію та випадкового закордонного гостя. Ця буденна життєва ситуація перетворилася на справжню рулетку: забрати життя чи залишити, і до останньої сторінки тримала в напрузі. А вже в кінці я відверто сміялася з іронії автора та його носатих дітей.
«Вальс на прощання» — третій роман Кундери. Історія має дещо театральний підхід: важко виділити центрального героя, але кожен із персонажів виконує свою ключову роль. Персонажі один за одним з’являються у віддаленому курортному містечку в Чехословаччині, дія відбувається на початку 1970-х років.
Мені дуже сподобалося, як Кундера грає зі словами, він також торкається політичних тем, що дуже актуально, враховуючи, що роман написаний після радянського вторгнення та Празької весни.
Знову ми бачимо характерну для Кундери грайливість, пронизану філософськими міркуваннями та темами кохання, ідентичності, ревнощів і вагітності. Ці люди з вадами підкреслюють безглуздість і абсурдність людської поведінки: кожен з них іноді виглядає по-дурному, але Кундера завжди виявляє до своїх персонажів якесь тепло і ніжність.
Хоча герої не викликають симпатії — вони говорять непристойності та здійснюють мерзенні вчинки — вони змушують задуматися про людину і людство загалом, про державу, право на смерть, самопізнання та багато інших важливих речей. Книга специфічна, але саме це робить її такою незабутньою і вартою прочитання.
Я придбала цю книгу ще десь пів року назад, але почала читати лише минулого тижня. Дуже сподобалася обкладинка та назва – "Вальс на прощання" асоціюється з чимось красивим, ніжним та романтичним. Починаючи читати цей роман ви розумієте, що все зовсім не так.
Долі головних героїв переплітаються між собою незважаючи на те, що вони практично не знайомі між собою. Всі події відбуваються в маленькому курортному містечку, де зустрічається юна медсестра, фантазер-гінеколог, відомий американець, славетний сурмач, колишній в'язень та пацієнтка санаторію.
Безліч важливих питань автор висвітлює черех призму легкості та блюзнірства, дозволяючи нам зрозуміти та відчути масштаб трагедії. Читаючи книгу виникає враження, що ми знайомі з героями та їхніми історіями. Когось ми підтримуємо, а інших відверто засудужємо. Але в кінцевому результаті розуміємо, що це все неправильно та несправедливо.