1) пограбування і вбивства тут суворо регламентовані. Вони дозволені лише сертифікованим членам Гільдії Злодіїв чи Гільдії Вбивць. Таким чином, влада міста контролює злочинність. І це працює! Статистика показує стабільну кількість інцидентів.
2) міська варта, хоча й стежить за правопорядком, має свої правила:
не турбувати тих, хто б’ється за дверима;
не переслідувати злочинців занадто швидко;
не кричати "Все в порядку" надто голосно.
Так і жила собі міська варта, поки до них не приєднався Морква — щиросердний двометровий хлопець, вихований гномами. І тут ще й з’являється дракон... І починається справжнє безладдя! Вбивства, розслідування, жертвоприношення, самосуд, державний переворот!
Це захопливий цикл, від якого важко відірватися, створений геніальним Террі Пратчеттом. Його натяки, каламбури та двоякі трактування— це справжнє мистецтво, яке змушує голосно реготати.
"Варта" багата на колоритних персонажів: прямолінійний і справедливий Морква, відразливий, але цікавий Ноббс, боягузливий Колон і неперевершений суперечливий Ваймз. Прихід Моркви змінює життя всіх, навіть найзвичайніших жителів славнозвісного Анк-Морпорка. Незважаючи на те, що іноді важко зрозуміти, чому все це працює, коли не повинно (читай пункти 1 і 2), це лише додає шарму історії.
Книга рясніє алюзіями на сучасний світ, корупцію, впливовість влади та нав'язування думок народу. Пратчетт висміює штампи і кліше, тож фінал вас не розчарує.