Розповідь в цій книзі ведеться від декількох дієвих осіб.
Що дуже зручно, щоб знати правду з усіх ракурсів.
Єва і Нейт подружжя яке вже не один рік разом. Знають один одного на пам'ять. Три поцілунки на день, секс раз на місяць. Живуть, працюють. І проживають наче однотонне життя. Але поза домом вони ідеальне подружжя.
Працює пара в школі, викладачами. Вона вчитель математики, він літератури.
Адда школярка старших класів. Сіра мишка, без друзів. І за якою тягнеться шлейф не хороших пліток.
В минулому році завдяки їй, вигнали одного хорошого вчителя.
І першого вересня Єва дізнається, що ця дівчинка потрапляє в її клас.
І не тільки в її клас, а в клас до Нейта.
От з цього моменту і починається закручуватися історія.
Книга читається швидко. Дуже тяжко відірватися.
Що нова глава, і нова пригода.
Тобто нудно не було ні разу.
Авторка вміє добре закрутити сюжет.
Яка б ця Аделіна не була, але мені було її шкода. Так потрапити під вплив вчителя.
Це все одно дитина, хоч і підліток, і він тільки вчиться. І все сприймає за правду, тим більше від вчителя, який її навчає.
В книзі були деякі прогалини, але то було терпимо.
Але кінцівка мене завела в ступор. Ну не може такого бути. Якось не реально.
Тут як то кажуть авторка накрутила.
Тому кінець мені зіпсував все враження про книгу.
Починається все дуже просто - одна з головних героїнь серед ночі копає могилу.
З усіма ж таке трапляється?
А потім ми повертаємося на два місяці назад, у 1-е вересня, перший день нового навчального року, де спостерігаємо за двома головними героїнями.
Одна - Едді - старшокласниця, яку минулого року звинуватили в сексуальному звʼязку з вчителем, і тепер у неї намічається тяжкий рік, бо її ненавидять як учні, так і вчителі.
Друга - Ів - вчителька математики, яка є однією з тих, хто ненавидить Едді.
Ці два місяці для двох, таких різних, героїнь будуть насичені, травмуючі та драматичні.
І хоча тут підняті дві теми, які для мене особисті «ні» (як в книгах, так і в житті) - подружня зрада та стосунки з неповнолітніми - книгу я прочитала на одному подиху.
Чи гидко мені все це було читати? Так.
Чи толерую я поведінку хоч одного персонажа? Ні.
Це та книга, де неможливо співчувати ні одному персонажу.
Після того, як її «Служниця» стала популярна в минулому році, я все більше бачу негативних відгуків на книги авторки.
Так, я погоджуюся з деякими аргументами, але мої субʼєктивні враження - для своєї ніші це дуже круті трилери.
Авторка піднімає дуже провокативні теми, текст написано просто і від нього неможливо відірватися, завжди вкінці все перевернеться з ніг на голову і ти сидиш в шоці від того як це все в результаті закінчилося.
Я буду читати і надалі книги авторки.