До Еркюля Пуаро звертається давня подруга місіс Олівер з проханням розслідувати вбивство 13-річної дівчини.Вечірка пройшла вдало і всіх шокувало, що таке могло статися на дитячому святі. Мешканці маленького містечка, де майже нічого не відбувається, прагнуть дізнатися, хто ж злодій, щоб вберегти своїх дітей.
Пуаро починає своє розслідування, спілкуючись з усіма хто був на вечірці і дізнається багато цікавих деталей. Відразу скажу, що я не здогадалася хто саме був вбивцею, лише під кінець книги трохи зароджувалися підозри. Авторка так закрутила сюжет і пов'язала між собою різних героїв, що відразу неможливо здогадатися, хто ж здатен скоїти злочин.
Книга була написана в 1969 році і мене дуже здивували постійних питання про привабливість жертви, коли злочин розглядався на сексуальному підгрунті, що вулицями вештаються божевільні, що незнайомці змушують дітей сідати до їхніх машин. В деякі моменти мені трохи не вірилося, що таке написала авторка, але мабуть, такі злочини були притаманні в усі часи.
Дітей в книзі було багато і не всі з них були приємними, навпаки, корисливі, брехливі, задаваки.
Еркюль Пуаро був би не він, якби не розплутав цей злочин. Фінан розставив все по своїх місцях і багато подій, які відбулися раніше, стали більш зрозумілими.
Книга екранізована, але фільм "Привиди у Венеції" інший за сюжетом, тож якщо ви його вже дивилися, не бійтеся братися за книгу, на вас чекатиме зовсім інша історія.
Отже, події детективу переносять нас до Еркюля Пуаро який береться за нову справу. В цей раз він мусить розслідувати вбивство підлітка, а саме панни Джойс, яка на вечірці зізнається в тому, що стала свідком кривавого злочину. Але чи насправді саме так і було? Це і належить дізнатися відомому детективу.
Події в цій книжці розвиваються неспішно, дозволяючи насолодитися психологічним дослідженням персонажів та багатьма дрібними деталями які нашаровуються для того, щоб вкінці отримати цілісну картину. Як на мене, то здогадатися про те хто саме був вбивцею було достатньо легко, що трохи применшило для мене цікавість прочитаного. Але мені сподобалась атмосфера таємничості та якоїсь містики яка час від часу виринала під час прочитання тексту. Здавалося, що в цій книжці було б дуже доречним не мати чіткого людського фактора у злочині, але на жаль, цього не сталося. Тому в скарбничці Пуаро з'являється ще одна розгадана таємниця.
Сюжет досить цікавий і наприкінці книги з'являється несподіваний поворот, якщо говорити про розв'язку в цілому, то можна сказати, що вона цілком логічна - якщо читати уважно, то здогадатися таємницю цього вбивства можна раніше, ніж вона буде розкрита автором.
Знову ж таки, наприкінці книги навіть є елемент трилера - хоча загалом твір такою властивістю не володіє, не варто через назву чекати якогось моторошного страху. Від Гелловін тут є тільки назва в прямому сенсі. Так, дії відбуваються напередодні свята, але якихось описових моментів чи загострення на самому святі немає. Жаху може нагнати вбивство дитини, але і воно відбувається по "тихому" і без будь-яких подробиць.
Як на мене цілком вдалий зразок детективного жанру.
Книга йде в суперобкладинці на честь екранізації книги - 'Привиди у Венеції'.На мою особисту думку,книга краще за фільм.
Щодо якості:книга мала за розміром,але не за обсягом - триста чотири сторінки.Книга вироблена зі щільного паперу - текст наступної сторінки не видно.Текст за розміром великий - очі не втомлюються.Форзац без малюнку - він просто коричневий.
Щодо змісту та динамічності - це та сама книга,яку цікова почитати напроти вікна за невеличкою чашкою кави або чаю.На мій особистий погляд,книга краще підійде шанувальникам Аґати Крісті та старшій віковій групі,бо роман взагалі не динамічний - події в другій половині твору розгортяються повільно,але експозиція та зав'язка відносно жанру динамічні.
Підбиваючі підсумок,книга дуже легка для читання,якісна,розслабленна,але точно не молодіжна.
Особисто для мене,як людини,що полюбляє романи,суб'єктивна та об'єктивна оцінка - 10/12.