Вегетаріанка

Перед нами потужний психологічний роман. Це історія, яка змушує відчувати чимало суперечливих емоцій: один і той самий персонаж часто викликав як багато злості та обурення, так, часом, співчуття та симпатію. І це одна з найбільш сильних сторін авторки книги Хан Канг - те, як вона вміло і багатогранно розкриває кожного героя роману.

Авторка змушує задуматися над складними питаннями ідентичності, насильством, межами особистості, тілесністю та контролем над тілом, ізоляцією і божевіллям, сімейними відносинами, протестом проти системи. І це все на 176 сторінках!!!

У книзі особливу увагу приділено тілу як простору боротьби - між суспільними очікуваннями та індивідуальною волею. Відмова від їжі, бажання стати рослиною, сексуальні сцени - усе це пов’язано з питаннями, хто контролює тіло Джінг-Хай і як вона прагне цей контроль повернути. Її тілесність стає полем бою, де вона протестує проти всіх форм насильства - і фізичного, і психологічного.

Книга глибоко розкриває психологічні травми героїв. Джінг-хай виявляє свою внутрішню боротьбу через відмову від їжі, яка символізує її прагнення до самоконтролю в світі, який її пригнічує. Інші персонажі теж борються зі своїми внутрішніми демонами: чоловік головної героїни, чоловік її сетри і навіть сетра намагаються втримати стабільність, не усвідомлюючи, що руйнуються зсередини.

Стиль написання Хан Канг дуже простий та водночас надзвичайно глибокий. Її короткі речення, в яких безліч символізму і прихованих емоцій, дозволяють глибше відчути страждання героїв.

Як на мене, “Вегетаріанка” - це книга, що торкається найглибших людських страхів та бажань. Вона порушує питання про те, як далеко може зайти людина в прагненні до свободи і якою ціною може за це заплатити. Це історія, яка залишає після себе багато роздумів і змушує замислитися про власні межі та ролі.

Для мене ця книга стала жахливою і прекрасною водночас. Жахливою, адже події та почуття, які тут описані, було дуже боляче читати. Прекрасною, адже книга зачіпає важливі суспільні проблеми, як-от становище жінки, її місце у соціумі, очікування від її поведінки, неприйняття людьми інакшості, стосунки всередині родини, ставлення до психічних захворювань та багато інших.

Отож оповідь у книзі ведеться від трьох персонажів: чоловіка головної героїні, чоловіка її сестри та, власне, сестри. Кожна з частин книги написана в унікальній манері, що відображає думки та погляд на світ того чи іншого персонажа. Однак, що цікаво, сама головна героїня, якій і присвячена книга, немов залишається другорядним персонажем у власній історії. Їй завдають болю словами та діями, її зневажають та недооцінюють, однак читач не може подивитися на світ її очима — лише очима її оточення.

Варто вказати, що у книзі присутні відверті та огидні сцени, зокрема такі, що пов’язані із сексуальним насильством чи насильством у сім’ї.

Підсумовуючи зазначу, що книга, очевидно, важка для сприйняття, однак це не применшує її важливості для привернення уваги до соціально важливих питань. Тому я однозначно раджу «Вегетаріанку» до ознайомлення.