Зрештою майте на увазі, що ім'я її Йон Хе. Так от, одного разу Йон Хе прокидається від дуже страшного сну, де вона вся залита кров'ю, і з того дня відмовляється їсти м'ясо. Вона налаштована категорично, тому не порадившись з чоловіком, викидає будь-яку їжу тваринного походження у смітник. І з цього моменту ми починаємо через метафори дізнаватися про деталі життя головної героїні. Якщо коротко, то книга про те, як дитячі травми впливають на нас сильніше, ніж ми здатні те осягнути. Про те, що будь-який авторитет (чи то авторитет чоловіка, чи батька) не має піддаватися сумнівам у житті цієї жінки, і саме він нищить головну героїню в кульмінаційний момент. Але ці думки мої, проте майте їх на увазі, коли читатимете текст, бо зрештою він може здаватися дивним та хаотичним. У цьому і є вся суть. Читайте між рядків і вам сподобається!
Ще хочу уточнити дещо, про що читала кілька відгуків стосовно "Вегетаріанки". Ця книга не є репрезентацією корейського суспільства. Те, що у сюжеті демонструється побиття та зневага до жінки, не є абсолютом в кожній сім'ї. Сучасна Корея (хоч і повільно, але) рухається в напрямку покращення показників гендерної рівності. Звісно, їй ще далеко до ідеалу, але зневага до жінки там явище не настільки постійне, як це концентровано демонструється часом у книгах чи фільмах. Кім Джійон та Йон Хе — це збірні образи, які увібрали в себе найгірші моменти життя жінок у різні періоди становлення Кореї як держави. Тому не судіть про країну з кількох книг, тому що "Вегетаріанка" — це передусім історія про травму конкретної жінки у конкретній сім'ї, ніж про загальне правило поведінки корейських чоловіків у сім'ях.
Перегин був в ситуації з батьками, хоч це і схід - Південна Корея - і відносини до жінок в родині інші, ніж у нас, та принижувати з фізичним насиллям дочку, дорослу дочку, що має чоловіка (який сидів як бовван) - то вже занадто. Ну а далі все полетіло в тартарари. Відсторонення від світу, відмова від їжі, осуд, нерозуміння і купа тарганів, диких і невигуляних в голові, привела до логічного фіналу. А між цим всім будуть дуже пікантні сцени- читайте, буде незвично цікаво 😉
Хоч тіло- твоя власність, а розпоряджатись ним за своїм бажанням ми не владні. Піди зрозумій - це трагедія чи щастя 🤔
Авторка змушує задуматися над складними питаннями ідентичності, насильством, межами особистості, тілесністю та контролем над тілом, ізоляцією і божевіллям, сімейними відносинами, протестом проти системи. І це все на 176 сторінках!!!
У книзі особливу увагу приділено тілу як простору боротьби - між суспільними очікуваннями та індивідуальною волею. Відмова від їжі, бажання стати рослиною, сексуальні сцени - усе це пов’язано з питаннями, хто контролює тіло Джінг-Хай і як вона прагне цей контроль повернути. Її тілесність стає полем бою, де вона протестує проти всіх форм насильства - і фізичного, і психологічного.
Книга глибоко розкриває психологічні травми героїв. Джінг-хай виявляє свою внутрішню боротьбу через відмову від їжі, яка символізує її прагнення до самоконтролю в світі, який її пригнічує. Інші персонажі теж борються зі своїми внутрішніми демонами: чоловік головної героїни, чоловік її сетри і навіть сетра намагаються втримати стабільність, не усвідомлюючи, що руйнуються зсередини.
Стиль написання Хан Канг дуже простий та водночас надзвичайно глибокий. Її короткі речення, в яких безліч символізму і прихованих емоцій, дозволяють глибше відчути страждання героїв.
Як на мене, “Вегетаріанка” - це книга, що торкається найглибших людських страхів та бажань. Вона порушує питання про те, як далеко може зайти людина в прагненні до свободи і якою ціною може за це заплатити. Це історія, яка залишає після себе багато роздумів і змушує замислитися про власні межі та ролі.
Отож оповідь у книзі ведеться від трьох персонажів: чоловіка головної героїні, чоловіка її сестри та, власне, сестри. Кожна з частин книги написана в унікальній манері, що відображає думки та погляд на світ того чи іншого персонажа. Однак, що цікаво, сама головна героїня, якій і присвячена книга, немов залишається другорядним персонажем у власній історії. Їй завдають болю словами та діями, її зневажають та недооцінюють, однак читач не може подивитися на світ її очима — лише очима її оточення.
Варто вказати, що у книзі присутні відверті та огидні сцени, зокрема такі, що пов’язані із сексуальним насильством чи насильством у сім’ї.
Підсумовуючи зазначу, що книга, очевидно, важка для сприйняття, однак це не применшує її важливості для привернення уваги до соціально важливих питань. Тому я однозначно раджу «Вегетаріанку» до ознайомлення.