Велика брехня у маленькому місті

«Велика брехня у маленькому місті» Діани Чемберлен — роман із двома часовими лініями про художниць, яких пов’язує картина для поштового відділення в Едентоні. У 2018 році Морган Крістофер відбуває покарання у в’язниці в Північній Кароліні. Їй пропонують дострокове звільнення за умови, що вона відновить роботу Анни Дейл до відкриття галереї. Морган вивчала мистецтво, але не має досвіду реставрації. У другій часовій лінії Анна береться виконати це замовлення близько 1940 року й поступово дізнається, які стосунки та упередження визначають життя містечка.

Морган Крістофер і картина для поштового відділення

На початку Морган викликають на зустріч із дочкою художника, який зберіг полотно, та її адвокаткою. У заповіті художника є умова. Картина має з’явитися у фоє галереї до відкриття, причому реставрацію повинна виконати саме Морган. Їй лишається менш як два місяці. Доки вона з’ясовує, чи впорається з технічним завданням, читач отримує інше питання. Чому художник, із яким Морган особисто не була знайома, вибрав людину, що раніше навіть не працювала з реставрацією?

Полотно призначалося для стіни поштового відділення. У часи Великої депресії художникам давали такі замовлення на оздоблення громадських будівель. Аннину роботу так і не встановили на пошті. Через це картина може десятиліттями лишатися поза увагою мешканців, а Морган отримує її для роботи в іншому приміщенні. Відновлення зображення допомагає їй помічати окремі деталі та з’ясовувати, що вони означали для художниці. Питання, як картина опинилася в галереї, поступово зближується з питанням, чому її не побачили там, для чого вона була створена.

Анна Дейл та Едентон у романі Діани Чемберлен

Анна приїздить із Нью-Джерсі після перемоги в конкурсі на розпис громадської будівлі. Їй треба розібратися, як зобразити місце, де вона доти не жила, і що мешканці очікують побачити на пошті. Це завдання відкриває їй те, про що у звичайній розмові їй могли б і не сказати. В Едентоні ставлення до художниці та її рішень визначають місцеві уявлення про расу, походження й те, кому дозволено говорити від імені громади. Чемберлен пов’язує ці питання з роботою над зображенням. Коли художниця обирає, кого й що помістити на полотні, вона вирішує, яка версія міської історії буде доступна всім відвідувачам пошти.

Книжка підійде читачам історичної прози з таємницею, яких цікавлять мистецькі замовлення, життя невеликої громади й пошук минулого за збереженим предметом. Лінія Анни показує, як з’являється зображення, а лінія Морган дає можливість прочитати його через десятиліття. Деталі картини стають підказками, бо в різний час героїні бачать у них різні речі.