Я зацікавилася цією історією ще в минулому році, коли англомовні букблогери масово роздавали цій книзі найвищі оцінки і відгукувались про неї як про щось неймовірне.
Потім книга виграла “Goodreads Choice Awards” у своїй категорії, і я уже майже купила книгу англійською. Але побачила, що вона має вийти українською, тому дочекалася цього моменту, купила книгу і декілька місяців не читала її (бо хто ж читає книги як тільки їх купив - тільки психи якісь 😊).
А за цей час пішли відгуки від українських букблогерів, і, як це часто буває останнім часом з популярними книгами, які прийшли з-за кордону, український читач не зацінив цю історію.
Мої сподівання трішки впали, але книга куплена - треба читати.
Усе, що я знала про цю книгу - це літня історія. Тому я взяла її у відпустку, щоб почитати на пляжі.
Не раджу такого робити.
По-перше, це не зовсім літня історія. Події відбуваються в готелі біля океану, але це початок навчального семестру (хоча може в них там навчання не у вересні починається, а в серпні - тоді це літня історія).
По-друге, це не книга для відпочинку. Головна героїня приїздить в цей готель в найдепресивніший момент свого життя, щоб накласти на себе руки.
Тому перші десь 80 сторінок книги дуже важкі і деморалізуючі.
Але вона заселяється в цей готель в період, коли тут має відбутися весілля мрії, і наречена зробить все, щоб якась жінка не вкоротила собі віку в її весільний тиждень.
Історія потрапила мені в саме серце.
Звісно перші декілька десятків сторінок мене трішки збили з пантелику, бо це не зовсім та тема, яку хочеться читати у відпустці.
Але чим далі я читала, тим більше я розуміла, що так, це точно «моя книга».
Я співпереживала героям, я розуміла героїв, я сміялася разом з героями, я плакалами разом з героями.
Тепер чекаю на екранізацію.
Ось так буває, береш до рук книгу нічого від неї не очікуючи, а отримуєш масу задоволення. Ця історія підкорила мене, змусила замислитися про життя, справжнє кохання, дружбу, що ми приховуємо від інших і як важливо бути чесним із самим собою.
Фібі Стоун - професорка літератури, яка проживає свій біль і вже не бачить сенсу жити далі. Вона дозволяє собі останні вихідні в елітному готелі, в якій приїздить без валізи, а потрапляє в справжній вир весільної метушні і несподівано повертає собі смак до життя.
Ліла - наречена, яка зациклена на ідеальному весіллі, а на справді намагається повернути колишні почуття до нареченого (а чи були вони?). Спонтанна дружба з Фібі допомагає жінкам поділитися сокровенним, своїми мріями, секретами і страхами.
Історія не надто динамічна, всі події проходять в готелі, але при цьому щось постійно відбувається, тож сумувати за читанням точно не доведеться. Книга написана з гумором і щирими емоціями.
Книга глибока, емоційна, чесна. Мені сподобалося, що авторка підняла тему жіночої самотності, яка не залежить від того в стосунках ти чи ще в пошуках ідеального партнера. Як важливо мати внутрішню свободу, бути самореалізованою і не залежати від думки оточуючих, постійно підлаштовуючись під них.
Ця книга про другі шанси, які потрібні кожному, але саме після усвідомлення себе справжнього і своїх бажань.Що існує не лише один спосіб життя і не обов'язково провести його у вузьких рамках.
Несподівана дружба між Лілою і Фібі, не лише змінила їх життя і надала їм сенсу, але вплинула на весь весільний народ, допомагаючи кожному почати своє нове життя.