Всі ми з дитинства знайомі з сюжетом казки про Рапунцель. Франческа Флорес вирішила написати свою версію цієї історії, де дві дівчини Ава і Кає були подругами. Але зникнення Ави та смерть матері Кає ніби-то назавжди знищують їх дружбу та симпатію одна до одної.
Що ж трапилося, через які непрості особисті та суспільні випробування їм прийшлося пройти, щоб знову віднайти шлях одна до одної, відновити довіру, які особисті переконання переглянути, знайти винних у тих проблемах, з якими вони стикнулися. Щоб вирішити ці проблеми вони разом змушені подорожувати в проклятому лісі, рятуючи свої, один одного та чужі життя.
Ава була зраджена власними рідними, що перетворили її на вампірку вони мали честолюбиві плани, які Ава мала в майбутньому їм допомогти здійснити, і зовсім не рахувалися з думкою Ави і її баченням світу та свого майбутнього. Але дівчина знаходить у собі мужність протистояти впливовим рідним. Ава не хоче бути жертвою, а хоче сама вирішувати свою долю.
Кає ж після певних подій та загибелі матері, вважає, що то саме Ава винна у смерті її матері, та бажає помсти. І вважає, що саме Ава зрадила її довіру і дружбу.
Дорослі ж в цій історії (як чаклуни, так і вампіри та всі інші) лише переслідують власні цілі, свідомо нечесно використовуючи підлітків, таких, як Ава і Кає, і їхніх друзів, одногрупників по навчанню. Оманливо готуючи з підлітків військових магів, які мають жити ненавистю та без жалю вбивати тих, на кого вкажуть старійшини.
Але Ава та Кає намагаються змінити хід історії. Допомагають їм, попри різні важкі смертельні перешкоди та випробування, їх друзі та інші, не менш харизматичні другорядні персонажі. Що не може не викликати повагу до героїв та цікавість до сюжету, як саме це їм вдасться і чи вдасться насправді досягти як глобальних так і особистих цілей після спільного долання проблем та пережитих страждань.
Цікавий видуманий світ, оригінальні та сміливі головні героїні, які попри свої душевні травми та великий особистий біль намагаються чинити правильно, шукаючи шляхи взаєморозуміння та відновлюючи справедливість у світі, в якому вони живуть – такий шлях дорослішання дівчат та хлорців з незвичного фантазійного світу.
Перша сотня сторінок повторює слова обох героїнь про їхні наміри піти і зробити, і вже це втомлює на самому початку, бо подій не відбувається, змінюються оповідачки, щоб втовкмачувати читачу в голову те, що на виході виявиться просто пшиком.
Далі нарешті щось починає відбуватися, але не те, щоб це було захопливо: купа спогадів про спільне минуле та певні думки щодо цього, а потім вчинки, які не відповідають озвученими попередньо думкам. Про складову фентезі я навіть згадувати не хочу, бо воно не працює, більше того — романтична складова між дівчатами абсолютно не романтична. Хімії між ними немає, за них не вболіваєш, їм просто не віриш, і лише спостерігаєш спроби авторки поставити дві картинки і наказувати їм: ну цілуйтеся! Шу, шу!
А цей фінал, де одна з героїнь просто перекреслює все, що вона всю книгу товкмачила нам і собі про свою позицію щодо речей?! Дякую, Франческо, ви хотіли написати епічну сцену заради написання епічної сцени, ви це зробили, але забули про сенс.
Все, що було хорошого в цій книзі (так, воно там було): її абсолютно казкове оформлення, яке в уяві вже саме малює історію куди цікавішу, аніж невдале переосмислення Рапунцель, під соусом "квірне", бо це точно не найкращий представник ані ретелінгів, ані фентезі, ані квірної літератури.
Young-adult фентезі, яке зовсім не едалт і такий собі посередній янґ. Слабенька ЛГБТ-лінія, яка краще б і залишилася дружньою, бо була більше схожа на дань моді, ніж на справжнє кохання. Єдиний адекватний чоловічий персонаж серед цих героїчних амазонок був просто злитий авторкою. Світ обмежений буквально двома-трьома містами, Кістяною стіною та Серцедеревом. Персонажі якісь плоскі і без особливого розвитку. Поганці - погані, герої - справжні і ні кроку вбік. Хоча, стривайте, головна героїня Ава, вампірка з бездоганною репутацією, без жодної темної думки, багатостраждальна сама невинність, всього двічі вбиває, щоб напитися крові найнегідніших негідників...
Весь сюжет витягувала її колишня подруга, а теперішня антагоністка Кає. От у ній постійно відчувається якийсь рух і зміни. Вона сумнівається, гнівається, прощає, міняє думку, зростає. Не знаю, чому авторка вирішила поєднати цих двох у пару, адже їхня дружба була досить міцна і витерпіла не одне випробування, а от гарна любовна лінія накльовувалася зовсім в іншому місці і виглядала б логічніше. Хоча, кому цікава та традиційна пара, якщо можна хайпонути на лесбійках? Але, це тільки моя скромна думка...
Ловіть на останок гарну цитату: "Смертні вбивають одне одного постійно, але їх все одно звуть людьми". Якщо цікавитеся темою вампірів - то читайте, а як ні - то пошукайте щось інше. У видавництві купа крутих і вартих уваги книг.
Це той випадок, коли в ідеї прекрасно все: мій улюблений жанр - фентезі, нестандартні антагоністи, ще й ЛГБТ+, рідко де таке зустрінеш, та й оформлення - просто краса. А в результаті: пшик і волання «ну як можна було таке написати?!». Герої пласкі, їхній мотивації максимально не віриш, ця мотивація ще й міняється кожні 10 сторінок, взаємовідносини між героями - це взагалі щось незрозуміле. Всесвіт прописаний якось мляво, під кінець від розвитку подій і діалогів в стилі «ти мене зрадила, але розумію, я теж тебе зраджувала», хочеться битись головою об стіну. Напевно, 13-річній мені це ще б зайшло, але зараз…
Все же, незважаючи на те, що ця книжка, на мою скромну думку, заслуговує максимум на трієчку, дякую, що публікуєте такі твори.
Сподіваюсь, що видавництво надалі буде друкувати більше таких книжок. І знову ж таки, оформлення – чудове, обкладинка набагато краща, ніж в оригінальному виданні, і кольорові зрізи – наше все)
Сюжет, зрештою, не оригінальний, а виявився переказом не казки, а скоріше мультфільму Рапунцель: двох найкращих подруг розлучили обставини - мати Кає помирає, а мати Ави перетворює саму Аву на вампірку і зачиняє в башні аби забирати її магічні сили собі, бо молода навернена відьма ще повна сил. І от вампірка Ава перебуває в полоні, цілісінькими днями сидить в башні, і готує втечу; відьма Ава ж вчиться вбивати вампірів і готується до першого вбивства. Доля зводить старих подруг і вимагає їх працювати разом заради виживання, пропонуючи використати одна одну. Історію доповнюють сімейні таємниці, інтриги серед керівничих міста і недомовки між дівчатами, які перетворюються на кохання. Так, це сапфічне фентезі від ворогів до коханців. І вороги справді відчуваються: Ава два роки перебувала в башні й чекала моменту, коли ж знову побачить подругу, натомість Кає годувала свій гнів і готувалася до вбивства.
Мені сподобалася ця незатійлива історія. Кожна сторінка пронизана тривогою, ніби от-от має щось статися, але при цьому сюжет нешвидкий, а доволі повільний, і дозволяє відчути світ. Принагідно, і оповідь тут подвійна, почергово від відьми і вампірки.
Дякую видавництву Лабораторія і перекладачці, чекатиму наступних книг!