Відьмак. Вежа Ластівки
«Відьмак. Вежа Ластівки» Анджея Сапковського — роман епічного фентезі й продовження «Хрещення вогнем». Поранену Цірі знаходить Висогота, старий пустельник, що живе серед боліт. Він приносить дівчину до своєї хати й доглядає її. Коли Цірі оговтується, вона розповідає, як жила під ім’ям Фальки й чому опинилася в такому стані. В іншій частині світу Ґеральт і його супутники далі шукають дівчину. Інші шукачі, зокрема люди, що діють в інтересах Нільфгарду, теж намагаються довідатися, куди вона зникла.
Цірі й пустельник Висогота у «Вежі Ластівки»
Знайомство починається з того, що Висогота бачить наслідки подій, про які нічого не знає. Йому потрібно обробити рани й зрозуміти, чи безпечно залишати дівчину в схованці. Цірі має вирішити, скільки розповісти чужій людині. Тому історію про її мандрівку читач дізнається вже після сцени порятунку. Сапковський час від часу повертає оповідь до хати серед боліт, де Висогота слухає Цірі, перепитує про її вчинки й висловлює власну думку про почуте. Він також фіксує обставини, зокрема час, за якого знайшов Цірі. Поруч із її усним переказом з’являється погляд людини, яка намагається впорядкувати події за власними спостереженнями.
У розповіді Цірі важливе ім’я Фалька, під яким її знали в гурті Щурів. Поруч із ними вона звикла розраховувати на швидкість і зброю. Розмови з Висоготою дають їй іншу нагоду згадати, що змінилося за цей час. Навіть рубець на обличчі набуває різного значення. Для пустельника це рана, яка загоюється, а для дівчини — видимий слід пережитого. Спокій цих сцен допомагає розчути те, що губиться в епізодах погоні.
Пошуки Ґеральта й місце «Вежі Ластівки» у сазі
Ґеральт і його супутники не можуть скористатися розповіддю, яку чує Висогота. Вони рухаються за чутками й відомостями, що доходять до них з різних місць. Сапковський дає читачеві більше ніж один погляд на пошуки, бо поряд із ними показує людей, зацікавлених у походженні Цірі або в тому, щоб перехопити її раніше за інших. Так сама звістка про дівчину може змінити напрямок руху одразу кількох груп. Названа в заголовку вежа пов’язана з маршрутом, який намагається обрати вже сама Цірі. Це дає історії ще одне джерело напруги. Ті, хто розшукує дівчину, будують плани, поки вона зважує, куди може вирушити з власної волі.
Це шоста книжка циклу, якщо рахувати дві початкові збірки, і четвертий роман основної саги. У ній важливо, хто розповідає про минуле й що кожен знає в момент вибору. Книжка підійде читачам, яким цікаво побачити Цірі в центрі власної оповіді та зіставити її свідчення з тим, що про неї довідуються інші. Далі її історію продовжує «Володарка Озера».