«Відьми з Варде» — це роман про темні часи полювання на відьом, коли будь-яка «інакшість» жінки могла стати вироком.
Авторка майстерно переносить у події 1660-х років, завдяки чому книга читається легко та невимушено, попри емоційно важкий сюжет. Водночас вона має виразний просвітницький характер: після прочитання хочеться дізнатися більше — що з описаного було реальністю, а що художньою вигадкою.
У центрі історії — дві жінки, чиї долі переплітаються в умовах страху, віри та жорстокості. Стиль оповіді, де їхні історії розкриваються почергово, не заплутує, а навпаки — розпалює цікавість.
Книга дуже чітко показує абсурдність і жорстокість тогочасного мислення. Жінка цікавиться медициною — відьма. Має позашлюбну дитину — відьма. Не пощастило на полюванні — винні відьми. Усе зводиться до одного: якщо щось виходить за рамки — це треба знищити. Особливо страшно усвідомлювати, що віра в Бога в ті часи ставала інструментом страху, де будь-яку трагедію — навіть смерть дитини — пояснювали або божим гнівом, або чаклунством.
Особливо вражає лінія Марен. Авторка настільки переконливо її прописує, що в якийсь момент справді починаєш сумніватися — чи не має вона магічних сил. Але її справжня сила — у відсутності страху перед чоловіками та в здатності вистояти там, де інші ламаються.
Не менш сильними є другорядні жіночі образи. Вдова Крог дивує внутрішньою стійкістю, а слова про те, що «сила» може бути зовсім не такою, як ми її уявляємо, проходять крізь увесь роман. Це історія про витривалість, про здатність вистояти навіть тоді, коли тебе намагаються зламати.
Натомість лінія Анни залишила змішані враження. Її сліпа віра в можливість отримати свободу виглядає наївною, а деякі її вчинки — відверто обурюють.😤Особливо важко було читати момент, де вона готова пожертвувати іншою людиною заради власного порятунку.
Фізично важко сприймаються сцени тортур — вони викликають сильний дискомфорт і підкреслюють нелюдськість системи. Окремо обурює те, як насильство над жінками виправдовувалось «спокусою відьми» — це один із найтемніших аспектів книги.
Водночас роман має й цікаві художні рішення — наприклад, легенди на початку кожної частини, які пізніше перегукуються з основним сюжетом. Щоправда, деякі моменти, як-от сцена з бурею і птахами, здались надто містичними і вибивались із загалом реалістичного тону історії.
«Відьми з Варде» — це книга про страх, віру, несправедливість і внутрішню силу. Вона змушує задуматися і часто викликає сильні емоції, але водночас не залишає тривалого післясмаку.
Особисто для мене ця історія не стала максимально вражаючою, адже тема полювання на відьом не була новою. Проте це все одно сильний і важливий роман, який варто прочитати хоча б заради розуміння цієї темної сторінки історії.
Ця книга дуже похмура , жорстока і трагічна . Дуже нелегко подібне читати , але сюжет дуже цікавий . Ця книга в мене викликала багато емоцій і все таки пройняла мене до сліз .
Головні героїні - жінки , які мають різні характери і долі . Не всі їх дії є добропорядними з точки зору моралі, але звичайно до відьом їм далеко . Вони були засуджені , бо дозволяли собі те , що чоловіки собі дозволяють постійно : перелюбство , вільнодумство , веселощі чи пиятцтво. Причому чоловік , який в цьому бере участь разом з нею і типу підпав під вплив диявола невинний , а от жінка - винна . В усіх бідах легше звинуватити жінку і покарати її .
Для більшості головних героїнь ця історія закінчилась дуже трагічно , моє серце просто розбилось , бо я встигла їх полюбити . Анна не викликала в мене сильної симпатії , більше все таки викликала жаль до себе . А найбільше мені все таки сподобались Марен і Інґеборг, хоч вони абсолютно і різні . Марен смілива , сильна і дивна . Вона причаровує читача і дійсно віриш , що є в ній щось магічне . Інґеборг мила і ніжна дівчинка , але і відважна , коли необхідно стати горою за своїх рідних . Вони приклад жіночої сили
А прочитавши післямову, де авторка пояснює, що історія взагалі-то хоч і художня, але написана на основі реальних подій в період гонінь на відьом в 17ст - я ще більше закохалася у цю історію. Це точно не фентезі, це радше історичний роман з домішками казок і легенд.
Книга багатошарова і неймовірно глибока. Питання гендеру, несправедливості, жорстокості, патріархату, сестринства, сили, відданості, стосунків в усіх їх проявах...
І настільки атмосферно написано, що ти просто ніби фізично перебуваєш на тому заполярному острові і бачиш все на власні очі, відчуваєш запахи, чуєш крик птахів і плюскіт хвиль
Я б хотіла, щоб у цієї книги було стільки читачів, як у Четвертого крила : )
Бо досі час від часу ми спостерігаємо полювання на відьом, але в іншій, "цивілізованій" обгортці.
"Відьми з Варде" виринули з 17ст і дихають вашими діями, думками і словами. Вони вітають наш кожнісінький крок до ліквідації патріархату й нагадуючи нам танцювати, танцювати, танцювати незалежно від гендеру й віку, і найголовніше - усім разом!"
Амінь)