Війна і нові горизонти. Лідери думок про сьогодення й майбутнє України і світу

«Війна і нові горизонти. Лідери думок про сьогодення й майбутнє України і світу» — збірка есеїв, яку ініціював та упорядкував Дмитро Кулеба. Двадцять три автори розглядають, як російська війна проти України змінює міжнародну безпеку й чому її результат має значення за межами України. Серед учасників — історики Тімоті Снайдер, Сергій Плохій та Енн Епплбаум, правник Філіп Сендс, економіст Насім Талеб і колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон.

Три запитання збірки «Війна і нові горизонти»

Кулеба запропонував учасникам спільну рамку. Вони мали пояснити, які наслідки війна вже має для світу, як вона може змінити світовий порядок і що означатиме українська перемога для інших країн. Тому есеї можна читати в різній послідовності й зіставляти за одним із цих запитань. Історик, урядовець, військовий чи представник технологічної галузі можуть мати спільний предмет розмови й водночас оцінювати події за різними ознаками.

Одну з відмінностей видно вже з того, кого автори вважають учасником відповіді на агресію. Дипломатія й міждержавні рішення важать у текстах про безпеку. В есеї Джареда Коена розгляд розширюється до ролі приватних компаній, здатних реагувати на цифрові загрози й надавати інструменти, яких державі бракує. Оскільки ці міркування належать конкретному авторові, їх можна зіставити з іншими текстами збірки, у яких увага зосереджена на діях урядів або міжнародних інституцій.

Від кіберзахисту України до майбутнього міжнародної безпеки

Збірка також дає змогу зіставити підходи авторів з різних регіонів світу. Серед учасників є, зокрема, колишня президентка Ліберії Еллен Джонсон-Серліф і колишній Генеральний секретар ООН Пан Ґі Мун.

У фрагменті есею Коена йдеться про участь Microsoft у захисті України після початку повномасштабного вторгнення. Автор згадує виявлення шкідливого програмного забезпечення Foxblade. Цей випадок дає йому підставу говорити про ресурси технологічних компаній і їхню можливу відповідальність за безпеку. В іншому есеї Енн Епплбаум розглядає, як страх ядерної ескалації позначається на реакції західних держав на злочини Росії. Обидва тексти стосуються безпеки, але перший показує, що може зробити приватний сектор, а другий розбирає політичні обмеження реакції держав.

Збірка підійде читачам, які хочуть побачити, як війну інтерпретують люди з різним професійним досвідом. За конкретними прикладами можна стежити за тим, до яких висновків учасники приходять щодо стримування агресії, оборони та співпраці між країнами. Есеї фіксують дискусію на час підготовки видання, тож оцінки учасників можна читати в контексті того, які питання стояли перед Україною та її партнерами на той момент.