Відгуки і рецензії читачів
12.04.2024
«Саме тому, що ми є людьми, завжди трапляються часи, коли ми мусимо зійтися у сутичці. Приводи для війн та засоби, якими вони ведуться, можуть змінюватися, але сама війна є одвічною формою життя, і вона завжди залишатиметься тією самою.»
Ернст Юнґер «Війна як внутрішнє переживання»
Юнґер - класик воєнної прози, бойовий офіцер, учасник Першої та Другої світових воєн. Ця книжка написана 1922 і є другою, наступною після найвідомішого щоденника «У сталевих грозах».
Автор описує свій досвід справжньої війни - у холоді, голоді, бруді, страху, з відчуттям беззахисності та покинутості, там, де жодні яскраві заклики не діють, а є лише внутрішня ідея та сьогоднішній день.
Книжка «кишенькова» за розміром і кількістю сторінок, проте прочитати її швидко не вдалось. Усе через болючу тему та стиль письма Юнґера. Крізь гори метафор, порівнянь і складних речень пробираєшся до важливих висновків і цікавих думок.
Автор не належить до пацифістів, адже «справжні джерела війни вирують глибоко всередині нас, і всі ці мерзоти, які час від часу переповнюють світ, це лише відображення людської душі, яка проявляється у цих подіях». Війна є чимось більшим ніж сукупність сутичок і битв, вона живе і змінює усіх навколо.
Яскраво описуючи свої переживання, Юнґер думає, що з них «за сотню років, певно, будуть сміятись, тоді, коли вже не буде жодних війн». Як же він помилився. Схоже, людська природа, найгірші прояви якої вдалось йому пізнати, залишається незмінною.
Ернст Юнґер «Війна як внутрішнє переживання»
Юнґер - класик воєнної прози, бойовий офіцер, учасник Першої та Другої світових воєн. Ця книжка написана 1922 і є другою, наступною після найвідомішого щоденника «У сталевих грозах».
Автор описує свій досвід справжньої війни - у холоді, голоді, бруді, страху, з відчуттям беззахисності та покинутості, там, де жодні яскраві заклики не діють, а є лише внутрішня ідея та сьогоднішній день.
Книжка «кишенькова» за розміром і кількістю сторінок, проте прочитати її швидко не вдалось. Усе через болючу тему та стиль письма Юнґера. Крізь гори метафор, порівнянь і складних речень пробираєшся до важливих висновків і цікавих думок.
Автор не належить до пацифістів, адже «справжні джерела війни вирують глибоко всередині нас, і всі ці мерзоти, які час від часу переповнюють світ, це лише відображення людської душі, яка проявляється у цих подіях». Війна є чимось більшим ніж сукупність сутичок і битв, вона живе і змінює усіх навколо.
Яскраво описуючи свої переживання, Юнґер думає, що з них «за сотню років, певно, будуть сміятись, тоді, коли вже не буде жодних війн». Як же він помилився. Схоже, людська природа, найгірші прояви якої вдалось йому пізнати, залишається незмінною.