Вілла нашого кохання

«Вілла нашого кохання» Джоджо Мойєс — роман про родинну пам’ять і життя англійського приморського містечка Мергем у двох часових лініях. У 1950-х Лотті й Селія знайомляться з мешканцями вілли «Аркадія», чиї звички суперечать порядкам містечка. Майже через пів століття дизайнерка Дейзі працює над відновленням занедбаної вілли й знаходить стінопис. Знахідка повертає до історій людей, які збиралися в цьому домі, і дає привід запитати, що про них пам’ятають тепер.

Лотті, Селія й мешканці «Аркадії» в 1950-х

Лотті виросла в домі родини Голденів після евакуації. У Мергемі вона бачить спосіб життя, який дає відчуття порядку й певності. Селія виросла в цьому самому оточенні й більше відчуває його обмеження. Тому знайомство з людьми на віллі має для дівчат різний зміст. Те, що для однієї є можливістю вийти за межі звичного кола, для іншої може поставити під питання місце, яке вона вже здобула серед знайомих людей. Поруч із ними є Джо, давній друг, який знає обох із життя в Мергемі й також бачить, як поява нових сусідів змінює їхнє коло.

«Аркадія» — будинок у стилі ар-деко, де збирається богемне товариство. У місті знають, хто з ким спілкується, і мають власні уявлення про те, як личить поводитися молодим жінкам. Візити на віллу показують, як люди можуть жити за іншими правилами всього за кілька вулиць від Лотті й Селії. Мойєс пов’язує цю різницю з рішеннями героїнь і з тим, як їхні вчинки починають тлумачити інші.

Дейзі, стінопис і друга часова лінія Джоджо Мойєс

У пізнішій історії новий власник береться відновити віллу. Дейзі береться за проєкт, водночас дбаючи про дитину й намагаючись знову налагодити власне життя. Вона працює з будинком, у якому давні рішення залишилися у вигляді шарів оздоблення й зображення на стіні. Для неї реставрація починається як робочий проєкт, проте знахідка відкриває інше питання. Щоб зрозуміти, чому хтось залишив стінопис, доводиться розглядати не тільки саму роботу, а й людей, які могли бачити її до того, як будинок занепав.

Оповідь повертається від теперішнього Мергема до часу, коли майбутнє вілли ще не було визначене. У ранніх розділах можна побачити, яким домом «Аркадія» була для його мешканців. У пізніших — як будинок сприймають люди, котрі знають цю історію через окремі сліди. Так одна адреса дає романові дві перспективи й дозволяє зіставити місцеву пам’ять із тим, що герої переживали самі.

Книжка підійде читачам родинних романів про місця, де залишаються сліди різних поколінь. У центрі тут приморська спільнота, взаємини двох дівчат і робота Дейзі, яка відкриває їхнє минуле через будинок.