Сіндер у цій частині доволі жорстка, ну бо якою ще має бути революціонерка, яка веде на смерть тисячі, аби здобути і для них, і для себе свободу.
Поменшало жартів, бо теж не зовсім до них, не той настрій. Але Іко та Карсвелл Торн ще стараються з усіх сил, щоб читач не занудьгував.
Є несподівані повороти, коли думаєш: «Зореньки, це ж один з головних героїв, як так?».
Мені шкода, що я вже дочитала серію. Хотілось би ще. Це було дуже захопливе читання. Радує, що, здається, нас потішать ще якимись перекладами з Марісси Маєр. Але сподіваюсь, не зекономлять на коректорі, як у випадку з цією серією, бо одруківок і помилок в «Хроніках Місяця», на жаль, дуже багато. Але навіть це не змогло зіпсувати враження, бо книжки справді круті.