Відгуки і рецензії читачів
25.06.2025
Для мене ця частина виявилась найгіршою з усієї серії. В кінці минулої Вінтер, яка стає головною героїнею, видавалась прекрасно божевільною, загадковою, інколи навіть жорстокою. Але насправді вона просто не в собі. Саме тому мені було незрозуміло, як можна говорити про те, що народ її любить, коли вона абсолютно нічого не робить заради того щоб хоч когось захистити. В свої світлі часи вона занадто мрійлива, а в темні просто не дружить з головою.
Сіндер на роль лідера революції також не сильно тягне. Тому що окрім звернення, яке показали у всіх частинах Місячної держави, більше нічого не було. Так, вона постійно рухалась і щось робила, але в масштабному плані ці дії майже нічого не значили. Я впевнена, що вона зіграла не свою роль.
Кресс в книжці майже не приділяється уваги, але це навіть і логічно якщо брати до уваги все що відбувається.
Щодо Скарлет і Вовка скажу, що це вже було забагато. Складається враження, що це єдиних два персонажі які можуть пережити найгірші моменти та не зламатися і тому їм їх найбільше накидують.
В принципі в цій частині мене приємно вразив Кай, тому що він виступав не просто безкоштовним додатком до Сіндер, а дійсно намагався щось змінити та показав, що він гідний Імператор для своєї країни.
Головна битва вийшла дійсно динамічною та досить цікавою, хоча в деяких моментах вже починаєш розуміти, що якщо десь є балкон, то з нього обов'язково почнуть стрибати. Епілог видався мені нуднуватим після насиченості битви, але він однозначно повертає нас до того, що вся ця пригода була казкою. А в ній потрібен щасливий кінець.
Сіндер на роль лідера революції також не сильно тягне. Тому що окрім звернення, яке показали у всіх частинах Місячної держави, більше нічого не було. Так, вона постійно рухалась і щось робила, але в масштабному плані ці дії майже нічого не значили. Я впевнена, що вона зіграла не свою роль.
Кресс в книжці майже не приділяється уваги, але це навіть і логічно якщо брати до уваги все що відбувається.
Щодо Скарлет і Вовка скажу, що це вже було забагато. Складається враження, що це єдиних два персонажі які можуть пережити найгірші моменти та не зламатися і тому їм їх найбільше накидують.
В принципі в цій частині мене приємно вразив Кай, тому що він виступав не просто безкоштовним додатком до Сіндер, а дійсно намагався щось змінити та показав, що він гідний Імператор для своєї країни.
Головна битва вийшла дійсно динамічною та досить цікавою, хоча в деяких моментах вже починаєш розуміти, що якщо десь є балкон, то з нього обов'язково почнуть стрибати. Епілог видався мені нуднуватим після насиченості битви, але він однозначно повертає нас до того, що вся ця пригода була казкою. А в ній потрібен щасливий кінець.
20.08.2024
Ох, що ця книжка з вами зробить! Це найдрайвовіша, найнервовіша і найепічніша частина серії. Авторка не залишить вас у спокої ні на сторіночку: постійні втечі, бійки, спецоперації – нема коли видихнути. Навіть для романтики часу майже не залишається, але вже коли до цього доходить – то все гаряче і дуже пристрасно, бо ж всі розуміють, що це може бути останній шанс на почуття, поцілунки чи бодай погляд. Кожен герой жертвує собою на межі можливостей, викладається на повну, проявляє героїзм, навіть якщо насправді зовсім не з хоробрих.
Сіндер у цій частині доволі жорстка, ну бо якою ще має бути революціонерка, яка веде на смерть тисячі, аби здобути і для них, і для себе свободу.
Поменшало жартів, бо теж не зовсім до них, не той настрій. Але Іко та Карсвелл Торн ще стараються з усіх сил, щоб читач не занудьгував.
Є несподівані повороти, коли думаєш: «Зореньки, це ж один з головних героїв, як так?».
Мені шкода, що я вже дочитала серію. Хотілось би ще. Це було дуже захопливе читання. Радує, що, здається, нас потішать ще якимись перекладами з Марісси Маєр. Але сподіваюсь, не зекономлять на коректорі, як у випадку з цією серією, бо одруківок і помилок в «Хроніках Місяця», на жаль, дуже багато. Але навіть це не змогло зіпсувати враження, бо книжки справді круті.
Сіндер у цій частині доволі жорстка, ну бо якою ще має бути революціонерка, яка веде на смерть тисячі, аби здобути і для них, і для себе свободу.
Поменшало жартів, бо теж не зовсім до них, не той настрій. Але Іко та Карсвелл Торн ще стараються з усіх сил, щоб читач не занудьгував.
Є несподівані повороти, коли думаєш: «Зореньки, це ж один з головних героїв, як так?».
Мені шкода, що я вже дочитала серію. Хотілось би ще. Це було дуже захопливе читання. Радує, що, здається, нас потішать ще якимись перекладами з Марісси Маєр. Але сподіваюсь, не зекономлять на коректорі, як у випадку з цією серією, бо одруківок і помилок в «Хроніках Місяця», на жаль, дуже багато. Але навіть це не змогло зіпсувати враження, бо книжки справді круті.