Ця невеличка за обсягом книга наповнена вічними істинами, теплотою і мудрістю, яка відкривається людині лише перед обличчям смерті. Але історія не сумна, навпаки, життєствердна.
Моррі вразив аміотрофічний склероз, поступово перестають працювати різні частини тіла, але розум професора досі ясний і чіткий. Він прожив гарне життя, йому є чим поділитися з молодшим поколінням. Моррі не ховається від світу, він вирішив жити з гідністю, гумором і самовладанням, доки вистачить його сил.
Розмови Мітча зі старим професором витягнули його з "напівсонного" стану, гонитвою за речами, які не мають сенсу і повернули до справжніх цінностей, які дають мету. В їх розпорядженні було 14 вівторків і вони встигли обговорити найважливіші теми: смерть, страхи, старіння, жадібність, шлюб, сім'ю, суспільство, прощення, змістовне життя.
При всій своїй позитивності мені було сумно читати книгу, спостерігати за стражданнями Моррі, змінами які принесла хвороба, процедурам, які йому робили.Дивлячись як огортали любов'ю і турботою рідні і близькі професора я думала про всіх самотніх стареньких, які змушені переживати важкі часи без сторонньої допомоги.Може тому мені важко було сприймати книгу і її глибокий сенс пройшов повз мене.
Якщо вам подобаються філософські роздуми, хочеться отримати життєву мудрість і відпові на питання, які давно турбують, то сміливо беріть книгу на осінні вечори. Але якщо питання хвороби і смерті наразі для вас болюче, то краще пройдіть повз