Додаток для аудіо та електронних книг Librarius - icon
App Store - icon Google Play - icon
Обране
Вхід
0 Кошик 0,00 грн
Обране
Вхід
0 Кошик 0,00 грн
Увага! Наразі терміни відправки замовлень можуть бути довшими, ніж зазвичай.

«Вівці цілі» Євгенії Кузнєцової — сучасний український роман про Яну й Максима, які зближуються взимку в селі біля Дніпра під час повномасштабної війни. Яна проходить крізь дірку в паркані на сусідський бік, а Максим упізнає в її дворі місця свого дитинства. Поруч із їхньою історією є вівці й родинні справи, які вимагають рішень навіть тоді, коли важко планувати наступний тиждень.

Дірка в паркані між двома дворами

Максим дивиться у вікно будинку, де раніше жила баба Ганя. Колись вони з Вадіком лазили крізь той самий паркан і засікали, скільки триває її молитва, щоб устигнути пробратися в комору по недоброджене вино. Тепер із будинку виходить Яна, і розмова над парканом переходить у незграбну спробу обмінятися номерами. Кузнєцова показує, як у знайомому місці одночасно проступає давнє життя й починаються нові стосунки.

Свята за графіком відключень

Максим пояснює Яні, що електрику тут зазвичай дають на дві години в обід і дві ввечері. Коли холодильник знову починає працювати, разом зі світлом повертається зв’язок, і в телефоні поруч опиняються тривога, повідомлення від мами й різдвяна реклама. У цей самий час сусіди жартують про Миколая, приносять одне одному подарунки й намагаються бути разом. Свято й воєнні обмеження розгортаються в тих самих кухнях і дворах.

Поруч із цими сценами є вибір Давида, який думає, чи йти воювати, тоді як мати й бабуся намагаються його відмовити. Роман підійде читачам, яких цікавить, як війна входить у родинні стосунки. Кузнєцова дає побачити це і в рішенні Давида, і в тому, як сусіди розмовляють через паркан.

(8 голосів)
Доставка
Нова пошта Нова пошта
Безкоштовно від 999,00 грн
від 90 грн.
Укрпошта (Україною) Укрпошта (Україною)
Безкоштовно від 500,00 грн
від 60 грн.
Укрпошта (міжнародна доставка) Укрпошта (міжнародна доставка)
Безкоштовно від 100 000,00 грн
Самовивіз Самовивіз
Орієнтовний час доставки книг в пункт самовивозу — 3 робочі дні
Оплата
Онлайн оплата Visa / Mastercard Онлайн оплата Visa / Mastercard
Оплата згідно рахунку за реквізитами Оплата згідно рахунку за реквізитами
Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 2% Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 2%
Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1% Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1%
Теги:
гумор зимова історія сімейні стосунки сучасна проза українська авторка українська література художні книги про російсько-українську війну
Відгуки і рецензії читачів
Армякова Римма 14.04.2026
Яка ж атмосфера книга! Євгенія Кузнєцова пише так, що ви будете сміятися крізь сльози впізнавання. Це дуже теплий, «свій» текст, який так невимушено торкається важливих тем сьогодення.

Молода етнографиня Яна приїжджає до холодного, темного села, щоб дослідити українські вірування та традиції, і в процесі вплутується в сімейне життя своїх тимчасових сусідів: Максима, який переїхав до свого хворого на деменцію батька - колишнього лікаря та Люби, яка доглядає за ним. Книга читається дуже легко, вона про людей, про яких ти не просто читаєш, а ніби відчуваєш їх присутність, ніби ти з ними поруч. Загалом книга про пошук свого місця в житті, прагнення кохання та свободи.

Ідеальна для тих, хто хоче почитати щось іронічно-дотепне, затишне та зворушливе, і в той же час щемливе, про сучасну українську реальність під час війни, які так знайомі кожному українцю. Тут є і шум генераторів, і відключення світла, і тривоги з вибухами, і невизначеність, але навіть в такі часи є родинне тепло, любов та надія.
Матвійчук Анна 02.12.2025
Читала кожну з книг Євгенії Кузнецової, і це одна з тих авторок, від яких я завжди знаю, чого очікувати. У найприємнішому сенсі цього феномену. Тут не було вражаучої літературної роботи, але її тексти завжди несуть родинне тепло, легку комедійну нотку й обов’язкову прив’язку до села, у якому живе своя окрема магія.
«Вівці цілі» не стала винятком, але тут до знайомої атмосфери додається повномасштабне вторгнення і тихий різдвяний настрій, який присутній крізь усю книгу. Ідея з розділами, прив’язаними до зимових свят, мені дуже сподобалась, бо ніби читаєш своєрідний календар.
Персонажі здебільшого дуже живі та впізнавані: тут і розлучена пара, сміливий підліток проти системи, дідусь з деменцією, турботлива піклувальниця Люба, сивий харизматичний художник Максим. Єдина, хто трохи вибивається з цього ансамблю, це головна героїня Яна. Вона ніби спостерігачка, дослідниця, яка то прив’язується до людей, то дратується ними, то намагається розгледіти щось глибше за їхніми буденними реакціями. Вона не стала для мене повністю переконливою, це зовсім не зіпсувало читання.
Окремо сподобались описані ритуали, зимові традиції та маленькі побутові дива, які роблять книгу дуже «затишною» попри війну за вікном. Це чудова історія на холодний сезон, вона тепла, іронічна й по-своєму лікувальна. Загально впевнено ставлю книзу 4 з 5 і рекомендую!
Анастасія 30.10.2025
Основний сюжет "Вівці цілі" (якщо можна так сказати, оскільки сюжетом це назвати некоректно — швидше витяг з життя) крутиться навколо того, що Яна, молода дівчина, приїхала в село на батьківщину свого батька, щоб зібрати етнографічний матеріал для своєї дисертації про ворожіння. Надворі зимовий передріздвяний період 2022 року — українці вчаться жити в проміжках між відключенням світла та роботою ППО.

Окрім того, що ця книжка тригерить цілком очевидні почуття, щодо війни, вона також зачіпає дуже непередбачувані почуття в мені. Наприклад там є персонажка — Люба — я одночасно з неї сміялась і плакала, бо разом з абсолютно чарівним суржиком в ній вживалась релігійність і забобонність — просто збірний образ моєї бабусі та сусідок. ?
Історія з дослідженням ворожінь в мене теж влучила — колись ще в школі писались роботи з етнографії і розділи про зимові свята — від Романа до Йордана(так, до речі, розділи в книжці звуться — Романа, Катерини і т.д) були одні з улюблених.

Тут є дідусь, що все життя працював лікарем, а тепер страждає деменцією і всі по черзі ходять до нього "на прийом".?
Тут всі герої живі і правдоподібні, всі вирішують насущні проблеми, кожен з них по-своєму одночасно правий і ні, ну і ще є Едік — така бісяча мерзота, що реально хотілось плюнути в екран.
Ще один метч для мене це гумор — жорсткий, злободенний, життєвий. Не знаю як авторка це зробила, але я могла протягом сторінки спочатку сміятись, а потім вже втрирати сльози.
Від мене наполеглива агітація , я навіть не харилась, що тут відкритий фінал, бо я ж кажу — сприймалось це не як художній твір, а як розповідь знайомих, тож хто його зна шо далі буде:поживем — побачим.
Альона 03.10.2025
З творчістю Євгенії Кузнєцової я була вже знайома за книгою "Спитайте Мієчку", яка мені дуже сподобалася. Тож і до цієї історії мала певні очікування, але нажаль не всі вони справдилися.
Яна приїздить до покинутої батьківської хати в село під час повномасштабного вторгнення. Дівчина хоче зібрати матеріал про традиції, ворожіння та обряди зимового циклу свят з першоджерела. Їй доведеться стикнутися з реаліями життя під час війни.
Максим, сусід Яни, художник, який доглядає за батьком з деменцією і кожен рік пише його портрети. Його родина і друзі більш ніж дивні, а може це часи такі, коли у кожного своє наболіло. На свята збираються всі: мама, колишня дружина, син, брат з родиною, друг з коханою, сусідка і навіть, відлюдник. Виникають конфлікти і непорозуміння, що і не дивно, бо в кожного свої погляди на життя.
Авторка пише простою живою мовою, що робить книгу близькою для всіх і більш реалістичною. Але в цій книзі у мене було відчуття каші в голові і не відгукнувся жоден герой. Ця книга не повернула мене в батьківській дім, не нагадала про свята, не була реалістичною, вона не стала для мене близькою. Від цього трохи сумно, бо мені подобається, як пише Євгенія Кузнєцова і дуже хотілося щоб і ця книга потрапила в улюблені.
Вікторія 21.04.2025
Вівці цілі - Євгенія Кузнєцова. Зимово-різдвяну книжку я прочитала під Великдень. Але в принципі антураж трохи зберігся - традиції і вірування присутні в обох сезонних періодах українців. Я читала два попередніх твори авторки і цей третій. Вони всі на одній хвилі - меланхолійно гумористичній. Це сітком в українських реаліях перенесений з екранів на сторінки. Місцями ви усміхаєтесь, місцями вам сумно, інколи можете впізнати сусіда чи навіть себе. Читати цікаво, спостерігаєш за героями ніби за кимось рідним. Більшість проблем теж дотичні до вас. Проте в цій книзі на мій смак є один мінус - це любовна лінія. Як казала моя бабуся- не приший кобилі хвіст. Вона настільки неправдоподібна і ні на що не впливає, що навіть не зрозуміло навіщо її вводити. Показати, що в житті існує секс через нудьгу?
Яна приїздить в українське село досліджувати традиції зимових свят. Здається нічого дивного, проте період коли вона обрала свої гостини дивний і непередбачуваний. Зима 2022 року, перші блекаути, обстріли і повноцінна війна. То ж студенці з за кордону доводиться не тільки збагачувати етнографічний матеріал але й обростати новими прикметами пов'язаними з війною. Будь яка розмова чи нове знайомство зводиться до теми яка всіх хвилює. Тому чи вийде вдалим етнографічний проект чи доведеться писати про нову культуру?
Написати відгук і отримати 15 лабів
* Для нарахування лабів потрібно бути авторизованим і обсяг відгуку має бути більше 1000 символів.
Ваше ім'я*
Ваш Email*
Введіть текст*
Лабораторія доставить безкоштовно замовленнявід 999 грн Новою поштоюі від 500 грн Укрпоштою