Відгуки і рецензії читачів
20.10.2025
Ця книга просто приречена на порівняння з «Голодними іграми» і не завжди це порівняння на її користь, бо «Голодні ігри» відчуваються більш продуманими.
В цілому як розважальне читання, щоб відволіктись від реальності — мені зайшло. І так, я буду читати другу частину, щоб дізнатись чим там все закінчиться. Тут є трошки гнітючої атмосфери, трошки моральних виборів, трошки несподіваних поворотів.
Але в той же час авторки не дотиснули світ, не використали весь потенціал придуманої магії, не змогли зробити героїв такими, щоб за них хотілось переживати. В цілому я не дуже повірила в мотивацію, особливо Брайоні і не побачила якогось розвитку персонажів попри події навколо.
Сподобалось, що тут кілька POV, можна дивитись на події під різними кутами і бачити як сприймають героїв інші. Але водночас це працює і як легкий спойлер — очевидно, що ці герої/ні будуть живі до останньої глави, а от ті учасники турніру, що не отримали власного голосу, скоріш за все, рано чи пізно, помруть. Тобто мінус інтрига.
Дратували самоповтори, наче читачі з першого разу не розуміють, тому їм треба кілька разів все розповідати (ну це частково можна списати на різні POV і що герої розмірковують над однією проблемою, але навіть так відчувається місцями забагато повторень окремих нюансів).
Коротше, мені сподобалась ідея, але реалізація вийшла не дуже.
В цілому як розважальне читання, щоб відволіктись від реальності — мені зайшло. І так, я буду читати другу частину, щоб дізнатись чим там все закінчиться. Тут є трошки гнітючої атмосфери, трошки моральних виборів, трошки несподіваних поворотів.
Але в той же час авторки не дотиснули світ, не використали весь потенціал придуманої магії, не змогли зробити героїв такими, щоб за них хотілось переживати. В цілому я не дуже повірила в мотивацію, особливо Брайоні і не побачила якогось розвитку персонажів попри події навколо.
Сподобалось, що тут кілька POV, можна дивитись на події під різними кутами і бачити як сприймають героїв інші. Але водночас це працює і як легкий спойлер — очевидно, що ці герої/ні будуть живі до останньої глави, а от ті учасники турніру, що не отримали власного голосу, скоріш за все, рано чи пізно, помруть. Тобто мінус інтрига.
Дратували самоповтори, наче читачі з першого разу не розуміють, тому їм треба кілька разів все розповідати (ну це частково можна списати на різні POV і що герої розмірковують над однією проблемою, але навіть так відчувається місцями забагато повторень окремих нюансів).
Коротше, мені сподобалась ідея, але реалізація вийшла не дуже.
08.10.2025
«Всі ми лиходії» Аманда Фуді, Чарлі Лінн Герман
Видавництво лабораторія
Захопливе янгедал фентезі про небезпечну магію, смертельні турніри, внутрішню боротьбу та ярмо сімейного обовʼязку.
У світі де існує висока та низька магія, кожні 20 років представники 7 могутніх кланів змагаються за звання переможця, яке гарантує володіння високою магією наступний термін.
Цьогоріч турнір має бути особливим, бо про нього дізналось суспільство, завдяки книзі анонімного автора, що викриває кровопролиття молодих учасників та таємниці їх сімей.
Історія ведеться від кількох персонажів - вони юні, все життя їх готували до цього моменту, та чи готові вони вбивати заради майбутнього роду? Кожен герой має свої вади, сумніви, сильні на слабкі сторони… кожен по своєму безжальний у своїх мотивах… впродовж наступних 3 місяців їм прийдеться робити важкий вибір, зіткнутися з моральними та духовними перепонами, фізичними випробуваннями та етичними дилемами…
Тут немає чорних та білих характерів… вони всі сірі(як і справжні люди) та все ж усі вони лиходії… принаймі такими їх зробить турнір!
Роман читається легко, та занурює у пригоди з перших сторінок. Авторки торкаються тем любові, дружби, зради, обовʼязку, складності вибору та моралі, коли на кону стоїть власне виживання.
Проковтнув на одному диханні і з нетерпінням чекаю на продовження! Ідеальна книга для затишного вечора!
Моя оцінка 9,5/10
ПС: мені також дуже сподобалась обкладинка 🤌🤌🤌
Видавництво лабораторія
Захопливе янгедал фентезі про небезпечну магію, смертельні турніри, внутрішню боротьбу та ярмо сімейного обовʼязку.
У світі де існує висока та низька магія, кожні 20 років представники 7 могутніх кланів змагаються за звання переможця, яке гарантує володіння високою магією наступний термін.
Цьогоріч турнір має бути особливим, бо про нього дізналось суспільство, завдяки книзі анонімного автора, що викриває кровопролиття молодих учасників та таємниці їх сімей.
Історія ведеться від кількох персонажів - вони юні, все життя їх готували до цього моменту, та чи готові вони вбивати заради майбутнього роду? Кожен герой має свої вади, сумніви, сильні на слабкі сторони… кожен по своєму безжальний у своїх мотивах… впродовж наступних 3 місяців їм прийдеться робити важкий вибір, зіткнутися з моральними та духовними перепонами, фізичними випробуваннями та етичними дилемами…
Тут немає чорних та білих характерів… вони всі сірі(як і справжні люди) та все ж усі вони лиходії… принаймі такими їх зробить турнір!
Роман читається легко, та занурює у пригоди з перших сторінок. Авторки торкаються тем любові, дружби, зради, обовʼязку, складності вибору та моралі, коли на кону стоїть власне виживання.
Проковтнув на одному диханні і з нетерпінням чекаю на продовження! Ідеальна книга для затишного вечора!
Моя оцінка 9,5/10
ПС: мені також дуже сподобалась обкладинка 🤌🤌🤌
14.09.2025
Раз на двадцять років, серед семи кланів лиходіїв, проходять змагання. Той хто переможе отримає можливість використовувати високу магію, тоді як інші перериватимуться крихтами.
Хоч родів змагалось сім, але головних героїв було 4, розповідь йшла від кожного з них. Рід Лоу часто перемагав, тому Алістер був сильним і впевненим. Ізобель Макаслан хотіла слави для роду. Гевін Грів- прибрати зневагу. Брайоні Торберн- та, яку не обрали, але яка всією силою хотіла на турнір. Які лихі справи вони зроблять?
Я читала багато книг про змагання, але ця трошки інша. Тут змагаються лиходії, у них страшні, а моментами гидкі закляття. Та серед лиходіїв є також не такі вже і погані герої. Мені імпонували декілька героїв, а деякі конкретно бісили.
Книга була цікавою та магічно-казковою, читаючи я потрапила у цікавий світ, який сподобався з першої секунди. Тепер мені неймовірно цікаво що ж станеться далі з Ізобель та Лоу? І чи вдасться Ріду? Мені книга дуже сподобалась.
Хоч родів змагалось сім, але головних героїв було 4, розповідь йшла від кожного з них. Рід Лоу часто перемагав, тому Алістер був сильним і впевненим. Ізобель Макаслан хотіла слави для роду. Гевін Грів- прибрати зневагу. Брайоні Торберн- та, яку не обрали, але яка всією силою хотіла на турнір. Які лихі справи вони зроблять?
Я читала багато книг про змагання, але ця трошки інша. Тут змагаються лиходії, у них страшні, а моментами гидкі закляття. Та серед лиходіїв є також не такі вже і погані герої. Мені імпонували декілька героїв, а деякі конкретно бісили.
Книга була цікавою та магічно-казковою, читаючи я потрапила у цікавий світ, який сподобався з першої секунди. Тепер мені неймовірно цікаво що ж станеться далі з Ізобель та Лоу? І чи вдасться Ріду? Мені книга дуже сподобалась.
25.06.2025
Вауу, мені дуже сподобалась книга «Всі ми лиходії»)
Я і не думала, що буде така цікава та захоплююча історія.
При прочитанні зʼявляється відчуття ностальгії за книгами про смертельні турніри, випробування(невеличка великоденка до Голодних ігор). Виявляється я дуже за цим сумувала.
Оповідь ведеться від декількох персонажів(люблю розуміти, що коїться в голові у героїв, як вони дивляться на цей турнір, на ситуації які з ними стаються, які думки та емоції вирують всередині них).
Кожен персонаж просякнутий життєвими принципами своїх сімей, їхніми здобутками та невдачами, їхнім соціальним статусом та репутацією у місті. Кожен з них розуміє, що має робити, адже їх до цього готували з дитинства. Але вони зіткнуться з багатьма і фізичними, і духовними, і моральними перепонами на їхньому шляху. Хто переможе і якою ціною? І чи можна вважати що це перемога?
Книга дуже легко читається і затягує своїм сюжетом. Я би описала цей всесвіт як темний, магічний, готичний. Часто при прочитанні я уявляла все в чорних, білих та червоних тонах. Чомусь саме так склалась картинка у мене.
Тут вистачає всього: сімейні роди із своїми великими маєтками, боротьба за владу, любов, дружба, помста, сімейний обовʼязок, вибір між правильним і вірним.
Мені ця книга здалась дуже кінематографічною, напрочуд легко уявити на великому екрані цей турнір, поєдинки між учасниками, магію від їхніх заклинань та проклять.
Я дуже очікую на продовження цієї історії🙌🏻🤞🏻
Я і не думала, що буде така цікава та захоплююча історія.
При прочитанні зʼявляється відчуття ностальгії за книгами про смертельні турніри, випробування(невеличка великоденка до Голодних ігор). Виявляється я дуже за цим сумувала.
Оповідь ведеться від декількох персонажів(люблю розуміти, що коїться в голові у героїв, як вони дивляться на цей турнір, на ситуації які з ними стаються, які думки та емоції вирують всередині них).
Кожен персонаж просякнутий життєвими принципами своїх сімей, їхніми здобутками та невдачами, їхнім соціальним статусом та репутацією у місті. Кожен з них розуміє, що має робити, адже їх до цього готували з дитинства. Але вони зіткнуться з багатьма і фізичними, і духовними, і моральними перепонами на їхньому шляху. Хто переможе і якою ціною? І чи можна вважати що це перемога?
Книга дуже легко читається і затягує своїм сюжетом. Я би описала цей всесвіт як темний, магічний, готичний. Часто при прочитанні я уявляла все в чорних, білих та червоних тонах. Чомусь саме так склалась картинка у мене.
Тут вистачає всього: сімейні роди із своїми великими маєтками, боротьба за владу, любов, дружба, помста, сімейний обовʼязок, вибір між правильним і вірним.
Мені ця книга здалась дуже кінематографічною, напрочуд легко уявити на великому екрані цей турнір, поєдинки між учасниками, магію від їхніх заклинань та проклять.
Я дуже очікую на продовження цієї історії🙌🏻🤞🏻
22.05.2025
🖤 «Всі ми лиходії» — і це нормально?
Спочатку мені здавалося, що це просто дешева версія «Голодних ігор», тільки з магією і класичними «великими домами» — у кожного свій стиль, спадок, трагічна історія й борг честі. Але вже десь на третині я зловила себе на думці, що не можу відірватися.
Про що книжка?
Раз на 20 років у місті Ільвернат відбувається кривавий турнір: кожна старовинна родина висуває по одному представнику, і вони мають убивати одне одного — переможець здобуває контроль над таємничим джерелом високої магії. Це звучить знайомо. Але родзинка не в концепції, а в фокусі: тут історія не про героїв, а про лиходіїв.
Чим чіпляє?
Особисто мене захопила саме підготовка до гри. Усі ці сцени до початку конфлікту, коли герої ще не впевнені, чи зможуть убивати, чи зламаються, чи навпаки — розквітнуть у мороці. Тут розкриваються характери, амбіції, слабкості. Це не просто готика в стилі TikTok-аестетики — це історія про внутрішні межі. У кожного персонажа вона своя, і найважливіше — вирішити, чи перейти її… чи залишитися по цей бік.
Сенси й підтексти?
Тут багато про сімейні відносини, суспільні очікування, про долю як ярмо, яке накидають із народження. Але все подано простою, читабельною мовою, без претензії на філософію. Це не роман з глибокими метафорами — і не намагається ним бути. Але якщо трохи подумати, книжка справді про те, що з «обраного вбивці» можна стати людиною. Або монстром. Або і тим, і тим.
Кому підійде?
Тим, хто любить темні турніри, але вже втомився від лінії «він хороший, просто йому довелося».
Фанатам естетики dark academia і отих TikTok-відео з фразами типу: «я слухаю класичну музику, коли планую повалити світ».
Тим, хто хоче щось атмосферне, похмуре, але не надто жорстоке.
Висновок?
«Всі ми лиходії» — це той випадок, коли атмосфера й персонажі витягують історію. Це книжка не про зміну світу, а про внутрішню боротьбу з тим, ким тебе зробили — і ким ти хочеш бути. Вона не ідеальна. Але дуже затягуюча. І я вже страшенно чекаю продовження.
Спочатку мені здавалося, що це просто дешева версія «Голодних ігор», тільки з магією і класичними «великими домами» — у кожного свій стиль, спадок, трагічна історія й борг честі. Але вже десь на третині я зловила себе на думці, що не можу відірватися.
Про що книжка?
Раз на 20 років у місті Ільвернат відбувається кривавий турнір: кожна старовинна родина висуває по одному представнику, і вони мають убивати одне одного — переможець здобуває контроль над таємничим джерелом високої магії. Це звучить знайомо. Але родзинка не в концепції, а в фокусі: тут історія не про героїв, а про лиходіїв.
Чим чіпляє?
Особисто мене захопила саме підготовка до гри. Усі ці сцени до початку конфлікту, коли герої ще не впевнені, чи зможуть убивати, чи зламаються, чи навпаки — розквітнуть у мороці. Тут розкриваються характери, амбіції, слабкості. Це не просто готика в стилі TikTok-аестетики — це історія про внутрішні межі. У кожного персонажа вона своя, і найважливіше — вирішити, чи перейти її… чи залишитися по цей бік.
Сенси й підтексти?
Тут багато про сімейні відносини, суспільні очікування, про долю як ярмо, яке накидають із народження. Але все подано простою, читабельною мовою, без претензії на філософію. Це не роман з глибокими метафорами — і не намагається ним бути. Але якщо трохи подумати, книжка справді про те, що з «обраного вбивці» можна стати людиною. Або монстром. Або і тим, і тим.
Кому підійде?
Тим, хто любить темні турніри, але вже втомився від лінії «він хороший, просто йому довелося».
Фанатам естетики dark academia і отих TikTok-відео з фразами типу: «я слухаю класичну музику, коли планую повалити світ».
Тим, хто хоче щось атмосферне, похмуре, але не надто жорстоке.
Висновок?
«Всі ми лиходії» — це той випадок, коли атмосфера й персонажі витягують історію. Це книжка не про зміну світу, а про внутрішню боротьбу з тим, ким тебе зробили — і ким ти хочеш бути. Вона не ідеальна. Але дуже затягуюча. І я вже страшенно чекаю продовження.
