Відгуки і рецензії читачів
25.06.2025
Вауу, мені дуже сподобалась книга «Всі ми лиходії»)
Я і не думала, що буде така цікава та захоплююча історія.
При прочитанні зʼявляється відчуття ностальгії за книгами про смертельні турніри, випробування(невеличка великоденка до Голодних ігор). Виявляється я дуже за цим сумувала.
Оповідь ведеться від декількох персонажів(люблю розуміти, що коїться в голові у героїв, як вони дивляться на цей турнір, на ситуації які з ними стаються, які думки та емоції вирують всередині них).
Кожен персонаж просякнутий життєвими принципами своїх сімей, їхніми здобутками та невдачами, їхнім соціальним статусом та репутацією у місті. Кожен з них розуміє, що має робити, адже їх до цього готували з дитинства. Але вони зіткнуться з багатьма і фізичними, і духовними, і моральними перепонами на їхньому шляху. Хто переможе і якою ціною? І чи можна вважати що це перемога?
Книга дуже легко читається і затягує своїм сюжетом. Я би описала цей всесвіт як темний, магічний, готичний. Часто при прочитанні я уявляла все в чорних, білих та червоних тонах. Чомусь саме так склалась картинка у мене.
Тут вистачає всього: сімейні роди із своїми великими маєтками, боротьба за владу, любов, дружба, помста, сімейний обовʼязок, вибір між правильним і вірним.
Мені ця книга здалась дуже кінематографічною, напрочуд легко уявити на великому екрані цей турнір, поєдинки між учасниками, магію від їхніх заклинань та проклять.
Я дуже очікую на продовження цієї історії🙌🏻🤞🏻
Я і не думала, що буде така цікава та захоплююча історія.
При прочитанні зʼявляється відчуття ностальгії за книгами про смертельні турніри, випробування(невеличка великоденка до Голодних ігор). Виявляється я дуже за цим сумувала.
Оповідь ведеться від декількох персонажів(люблю розуміти, що коїться в голові у героїв, як вони дивляться на цей турнір, на ситуації які з ними стаються, які думки та емоції вирують всередині них).
Кожен персонаж просякнутий життєвими принципами своїх сімей, їхніми здобутками та невдачами, їхнім соціальним статусом та репутацією у місті. Кожен з них розуміє, що має робити, адже їх до цього готували з дитинства. Але вони зіткнуться з багатьма і фізичними, і духовними, і моральними перепонами на їхньому шляху. Хто переможе і якою ціною? І чи можна вважати що це перемога?
Книга дуже легко читається і затягує своїм сюжетом. Я би описала цей всесвіт як темний, магічний, готичний. Часто при прочитанні я уявляла все в чорних, білих та червоних тонах. Чомусь саме так склалась картинка у мене.
Тут вистачає всього: сімейні роди із своїми великими маєтками, боротьба за владу, любов, дружба, помста, сімейний обовʼязок, вибір між правильним і вірним.
Мені ця книга здалась дуже кінематографічною, напрочуд легко уявити на великому екрані цей турнір, поєдинки між учасниками, магію від їхніх заклинань та проклять.
Я дуже очікую на продовження цієї історії🙌🏻🤞🏻
22.05.2025
🖤 «Всі ми лиходії» — і це нормально?
Спочатку мені здавалося, що це просто дешева версія «Голодних ігор», тільки з магією і класичними «великими домами» — у кожного свій стиль, спадок, трагічна історія й борг честі. Але вже десь на третині я зловила себе на думці, що не можу відірватися.
Про що книжка?
Раз на 20 років у місті Ільвернат відбувається кривавий турнір: кожна старовинна родина висуває по одному представнику, і вони мають убивати одне одного — переможець здобуває контроль над таємничим джерелом високої магії. Це звучить знайомо. Але родзинка не в концепції, а в фокусі: тут історія не про героїв, а про лиходіїв.
Чим чіпляє?
Особисто мене захопила саме підготовка до гри. Усі ці сцени до початку конфлікту, коли герої ще не впевнені, чи зможуть убивати, чи зламаються, чи навпаки — розквітнуть у мороці. Тут розкриваються характери, амбіції, слабкості. Це не просто готика в стилі TikTok-аестетики — це історія про внутрішні межі. У кожного персонажа вона своя, і найважливіше — вирішити, чи перейти її… чи залишитися по цей бік.
Сенси й підтексти?
Тут багато про сімейні відносини, суспільні очікування, про долю як ярмо, яке накидають із народження. Але все подано простою, читабельною мовою, без претензії на філософію. Це не роман з глибокими метафорами — і не намагається ним бути. Але якщо трохи подумати, книжка справді про те, що з «обраного вбивці» можна стати людиною. Або монстром. Або і тим, і тим.
Кому підійде?
Тим, хто любить темні турніри, але вже втомився від лінії «він хороший, просто йому довелося».
Фанатам естетики dark academia і отих TikTok-відео з фразами типу: «я слухаю класичну музику, коли планую повалити світ».
Тим, хто хоче щось атмосферне, похмуре, але не надто жорстоке.
Висновок?
«Всі ми лиходії» — це той випадок, коли атмосфера й персонажі витягують історію. Це книжка не про зміну світу, а про внутрішню боротьбу з тим, ким тебе зробили — і ким ти хочеш бути. Вона не ідеальна. Але дуже затягуюча. І я вже страшенно чекаю продовження.
Спочатку мені здавалося, що це просто дешева версія «Голодних ігор», тільки з магією і класичними «великими домами» — у кожного свій стиль, спадок, трагічна історія й борг честі. Але вже десь на третині я зловила себе на думці, що не можу відірватися.
Про що книжка?
Раз на 20 років у місті Ільвернат відбувається кривавий турнір: кожна старовинна родина висуває по одному представнику, і вони мають убивати одне одного — переможець здобуває контроль над таємничим джерелом високої магії. Це звучить знайомо. Але родзинка не в концепції, а в фокусі: тут історія не про героїв, а про лиходіїв.
Чим чіпляє?
Особисто мене захопила саме підготовка до гри. Усі ці сцени до початку конфлікту, коли герої ще не впевнені, чи зможуть убивати, чи зламаються, чи навпаки — розквітнуть у мороці. Тут розкриваються характери, амбіції, слабкості. Це не просто готика в стилі TikTok-аестетики — це історія про внутрішні межі. У кожного персонажа вона своя, і найважливіше — вирішити, чи перейти її… чи залишитися по цей бік.
Сенси й підтексти?
Тут багато про сімейні відносини, суспільні очікування, про долю як ярмо, яке накидають із народження. Але все подано простою, читабельною мовою, без претензії на філософію. Це не роман з глибокими метафорами — і не намагається ним бути. Але якщо трохи подумати, книжка справді про те, що з «обраного вбивці» можна стати людиною. Або монстром. Або і тим, і тим.
Кому підійде?
Тим, хто любить темні турніри, але вже втомився від лінії «він хороший, просто йому довелося».
Фанатам естетики dark academia і отих TikTok-відео з фразами типу: «я слухаю класичну музику, коли планую повалити світ».
Тим, хто хоче щось атмосферне, похмуре, але не надто жорстоке.
Висновок?
«Всі ми лиходії» — це той випадок, коли атмосфера й персонажі витягують історію. Це книжка не про зміну світу, а про внутрішню боротьбу з тим, ким тебе зробили — і ким ти хочеш бути. Вона не ідеальна. Але дуже затягуюча. І я вже страшенно чекаю продовження.
