Всі ми приречені. Всі ми лиходії. Книга 2

Перемога потребуватиме жорстокості

Епічне завершення дилогії від Аманди Фуді і Чарлі Лінн Герман

Вперше за всю криваву історію турнір іде не за планом: межі між ареною і містом Ільвернат зруйновані. Місця колишніх битв заполонили репортери, а в гру вступає новий чемпіон — той, хто готовий зняти прокляття за будь-яку ціну.

Давні союзи розірвано, серця розбито, знищено багато життів, і прокляття тріщить по швах. А вцілілі чемпіони опиняються перед вибором: знищити турнір назавжди або ж виконати його волю і боротися до останнього. Бо в казці, настільки темній, як ця, ніколи не судилося жити довго і щасливо.

Чому варто прочитати книгу «Всі ми приречені»?

• Заключна частина фентезійної дилогії «Всі ми лиходії»
• Ідеально підходить для шанувальників темного фентезі з глибокими персонажами та напруженим сюжетом, і читачів, які люблять складні історії з емоційною глибиною.
• Досліджує теми влади, морального вибору і наслідків власних рішень.

Автори

Аманда Фуді (Amanda Foody) —  авторка фентезійних романів, про які писали New York Times, USA Today та An Indie Bestseller, зокрема дилогії «Всі ми лиходії», Wilderlore series, The Shadow Game series та інших. Вона завжди вважала, що уява — це наша найкраща спроба магії.

Чарлі Лінн Герман (C.L. Herman) —  небінарна особа, яка пише атмосферні магічні романи, що стають бестселерами New York Times, USA Today та An Indie Bestseller, зокрема дилогії «Всі ми лиходії», The Devouring Gray duology і The Drowning Summer. Пише для New York Times і USA Today.

Цитати:

Не було виклику, якому вона не зважилася б протистояти заради досягнення своїх цілей. Не було ціни, яку вона не заплатила б за перемогу. 

Вона була ідеальною героїнею. Принаймні так вона колись вважала.

Я більше не хочу виграти турнір — я хочу покласти йому край.

Прокляття вимагали жертв. І шість життів, забраних не зліченну кількість разів, були величезною жертвою.

Турнір був історією, шаблоном, який упродовж восьми століть існування зміцнювався знову й знову, і щоразу, коли чемпіони сильно відхилялися від цього шаблону, колони давали тріщини. На стороні з іменами чемпіонів уже зяяли три смертельно небезпечні розлами, на відміну від єдиної переможної тріщини Брайоні та Фінлі на протилежній стороні, де коло з семи зірок символізувало Реліквії. Їхнє виживання не залежало від взаємної боротьби — це було змагання з часом, яке вони починали програвати.