Вибір

«Вибір» Едіт Еґер — мемуари психологині, яка пережила Голокост. У шістнадцять років її депортували до Аушвіцу, де вона втратила батьків. Едіт і її сестра Магда вижили. Після війни авторка емігрувала до Сполучених Штатів, здобула фах психологині й почала працювати з людьми, які пережили травматичні події. У книжці вона ставить поруч власні спогади й історії з практики, щоб простежити, як минуле відгукується в житті через роки після того, як безпосередня небезпека минула.

Аушвіц і пам’ять у мемуарах Едіт Еґер

Еґер згадує момент, коли востаннє стояла поруч із матір’ю та Магдою. У пам’яті зберігаються зачіска матері, волосся сестри й те, як вони прихилилися одна до одної. Значення цієї сцени авторка може назвати лише тепер, коли знає, що сталося після розлуки. У мемуарах такі подробиці дають відчути різницю між тим, що дівчина могла зрозуміти в конкретну мить, і тим, як доросла жінка повертається до неї десятиліттями пізніше.

Повоєнна частина показує, чому звільнення стало лише початком іншого відтинку її життя. Еґер описує, як в Ель-Пасо звук сирени або колючий дріт на будівельному майданчику раптово повертають її до пережитого. Вона може знати, де перебуває, і водночас відчувати страх так, ніби знову опинилася в таборі. Ці сцени дозволяють читати книжку і як свідчення про Аушвіц, і як розповідь про довгу дію пам’яті в повсякденному житті. Ще одна точка повернення до минулого — поїздка до Аушвіцу через тридцять п’ять років після закінчення війни.

Віктор Франкл і робота з пацієнтами у «Виборі»

Окреме місце в книжці посідає знайомство з думками Віктора Франкла, психотерапевта, який також вижив у нацистських таборах. Еґер розповідає, яке значення його ідеї мали для неї самої, а потім переходить до ситуацій, з якими стикалася в професійній практиці. Серед її пацієнтів є люди з військовим досвідом. Поряд із їхніми історіями авторка описує власні реакції й згадує, скільки часу їй знадобилося, щоб говорити про минуле. Завдяки цьому голос психологині в книжці співіснує з голосом людини, яка сама все ще вчиться жити зі спогадами.

Вибором Еґер називає можливість вирішувати, як ставитися до себе й що робити в обставинах, які людина не обирала. Вона розглядає цю думку через особисту провину вцілілої, стосунки з близькими й роботу з пацієнтами. Книжка пасуватиме читачам мемуарів про Голокост і тим, кому цікаво, як психологиня осмислює пам’ять та відновлення через власну біографію. Історичні й професійні розділи можна читати разом, щоб бачити, звідки беруться її запитання до себе й до людей, які приходять на консультацію.