Видавництво Небо
Справді моторошне переосмислення казки «Пітер Пен» у жанрі темного пригодницького фентезі, де мораль розмита, а реалістичність викликає сироти. Історія про жорстокість, фанатизм, добро та зло, дитячі мрії та руйнівне насилля. Казка що лякає, не відпускає та змушує задуматися.
Нік, 14-річний хлопець з Нью Йорку. Він намагається втекти від наркоторговців, коли зустрічає Пітера, який рятує його від злодіїв. Разом вони бешкетують усю ніч, аж поки Пітер не пропонує йому прихисток на своєму острові обіцяючи дружбу, та світ без дорослих. Нік не обдумуючи погоджується й слідує за новим приятелем. Він опиняється у химерному тумані де на них чатують страшні створіння, хлопці йдуть аж поки вони нарешті не дістаються Авалону. Та видихнути не виходить, бо Нік розуміє що він не просто втрапив у халепу, а справжню смертельну пастку магічного місця.
Світ у якому пульсують древні чари, існують відьми, боги, феї, ельфи, міфічні монстри а також «дияволята» - банда дітей-воїнів що живуть за власними правилами та боряться із «пожирачами плоті» на смерть.
За цих обставин Ніку не лишається нічого іншого як приєднатися до них.
Поки Пітер полює за новими дітьми, на острові війна набирає обертів і наближається до свого кривавого завершення…
Буде безліч випробувань, битв та втрат. Шлях дорослішання у якому не існує меж між мріями та кошмарами…
Це неймовірно потужна, глибока та лячна історія про дружбу, зраду, волю, виживання, обман та хоробрість. Взявши за основу відому казку, а також шотландський фольклор письменник створив унікальний світ, що не залишає читача байдужим, а авторські ілюстрації лише підсилюють загальне враження!
Дуже сподобалось!
Моя оцінка 10/10
В цій книжці чарівних хлопчик з золотими очима не користується пилком фей та не несе своїх друзів в магічному польоті, їм самим приходиться пробиватися через моторошний туман з якого не завжди можна знайти вихід. Та і саме королівство не зустрічає дітей теплими обіймами та безпекою. Пітер обманює їх, переслідуючи власні бажання та цілі, він грається, хоча насправді вже давно не людина. Він шкідливе божество, яке прожило занадто багато життів. Так, інколи на нього находить якась меланхолія, як і всі він неохоче відпускає речі до яких звикає. Але в цілому, життя дітей, яких від привів до Авалону для нього важить набагато менше, ніж він сам усвідомлює в пошуках свого власного місця. А Д'яволята вірні йому до останнього подиху, як можуть бути справжні діти, яким прийшлось подорослішати занадто рано. Вони проявляють героїзм, дарують відчуття братства та єдності, якого часто не вистачає одинакам.
В книжні немає сторони якогось абсолютного зла чи добра. Бо кожен персонаж занурений у свій гріх, тут немає персонажів сірої моралі, бо більшість з них занадто звикли до насилля і тому завжди обирають саме його. Ця книжка це переміщений в наш час кельтський міф з його жорстокістю та дикістю і саме це залишає глибокий слід. Саме тому, ця книжка сподобається далеко не кожному, але вона одна із тих які варто прочитати.
"Викрадач дітей" - казка, яка давно виросла з дитячих ліжечок. Вона не про мрії, а про втрати, про невинність, про кров і віру. Вона про жорстокість світу, про біль, що народжує фанатичну відданість, про прагнення знайти сенс там, де його більше немає. З одного боку - це історія про героїзм, з іншого - про егоїзм, замаскований під благородні наміри. Автор змушує дивитись на конфлікт з обох сторін і ставити незручні питання: чи справді ти захищаєш, коли нищиш? І якщо зло робиться "заради добра" - чи перестає воно бути злом?
Бром створив світ, який відчувається живим - навіть коли він гниє зсередини. Авалон у його виконанні дикий, хаотичний, сповнений болю, магії, спокус і відчаю. Це місце, де діти стають воїнами, а воїни - чудовиськами. Але попри темряву, тут є і щось людське: прагнення бути потрібним, знайти родину, врятувати бодай когось, навіть якщо доводиться палити все довкола.
У книзі багато жорстокості, крові, болю - але ж хіба їх менше в реальному житті? Саме це робить історію настільки чесною. Вона не намагається прикрасити світ, лише показує, наскільки близько світ магії стоїть до нашого - і наскільки тонка межа між мрією й кошмаром.
Окремо варто згадати тему релігії. Тут вона показана без прикрас - фанатична, руйнівна, така, що виправдовує будь-яке зло, якщо воно зроблене "в ім’я віри". Бром не боїться торкатись гострих тем, і саме це додає історії глибини.
"Викрадач дітей" - це не просто переосмислення знайомої казки. Це дзеркало, у яке неприємно дивитись, але неможливо відвести погляд. Книга, що лишає по собі порожнечу, думки і відчуття, що ти щойно побував у місці, де дитячі мрії вмирають, щоб народити щось страшніше - правду.