Відгуки і рецензії читачів
19.05.2026
Мені подобається творчість авторки, тому у мене навіть не виникало питання: «Читати чи не читати цю книгу?».
Звісно читати.
І початок мене шокував, деморалізував і трішки так поставив у ступор - адже я це все уже читала. Тільки читала я це в іншій книзі авторки - «Мій темний Ромео».
Тому відразу в мене до авторки назріло питання: «Навіщо писати дві книги з однаковим сюжетом?».
Але я продовжила читати, бо мені було цікаво, що ж там буде далі, і чи дійсно ці дві історії ідентичні.
Франческа Россі, донька глави мафіозного Клану Чикаґо, все життя виховувалася як кімнатна рослина. Її головною задачею в житті було бути красивою, покірною, не перечити батьку, а в майбутньому і чоловіку, якого для неї обере цей самий батько. Ну і, звісно, потім наплодити нових представників Клану.
І ніби все йшло за планом.
Майбутнім нареченим дівчини мав стати ідеальний представник - Анджело Бандіні. Вони зростали разом, закохалися ще в підлітковому віці, тому уже певний час мріяли про день, коли їм дадуть добро на їхні стосунки.
Але тут усі карти плутає він, Вольф Кітон - сенатор штату, який поклявся своїм життям зруйнувати імперію Россі і засадити цих бандюків до вʼязниці.
І почне він свою помсту з того, що візьме заміж улюблену доньку Россі, і використає її як важіль впливу.
Вольф всім серцем ненавидить усе, що носить прізвище Россі, тому завчасно зненавидів і дівчину.
Він не знав, що день за днем його серце буде танути, і важелем впливу дівчина уже буде не для свого батька, а для нього самого.
Тоді як початок історії мене трішки пригнітив, решта книги мені дуже сподобалася. Це такі емоційні гойдалки!
Гнів, заперечення, нерозуміння, щастя, сльози, сміх - тут буде усе.
А от епілог був такий солодкий та приторний, що через нього я зірочку забрала 🌚.
Якщо зрівнювати дві книги (Ромео і цю), то «Ромео…» для мене була дуже кумедна пародія на дарк роман, де в мене в голові не фільм транслювався під час читання, а мультик. Тоді як тут історія уже більше реалістична (за винятком певних моментів 🌚) і тут уже я бачила фільм з реальними героями, які проживали свою драму життя.
Звісно читати.
І початок мене шокував, деморалізував і трішки так поставив у ступор - адже я це все уже читала. Тільки читала я це в іншій книзі авторки - «Мій темний Ромео».
Тому відразу в мене до авторки назріло питання: «Навіщо писати дві книги з однаковим сюжетом?».
Але я продовжила читати, бо мені було цікаво, що ж там буде далі, і чи дійсно ці дві історії ідентичні.
Франческа Россі, донька глави мафіозного Клану Чикаґо, все життя виховувалася як кімнатна рослина. Її головною задачею в житті було бути красивою, покірною, не перечити батьку, а в майбутньому і чоловіку, якого для неї обере цей самий батько. Ну і, звісно, потім наплодити нових представників Клану.
І ніби все йшло за планом.
Майбутнім нареченим дівчини мав стати ідеальний представник - Анджело Бандіні. Вони зростали разом, закохалися ще в підлітковому віці, тому уже певний час мріяли про день, коли їм дадуть добро на їхні стосунки.
Але тут усі карти плутає він, Вольф Кітон - сенатор штату, який поклявся своїм життям зруйнувати імперію Россі і засадити цих бандюків до вʼязниці.
І почне він свою помсту з того, що візьме заміж улюблену доньку Россі, і використає її як важіль впливу.
Вольф всім серцем ненавидить усе, що носить прізвище Россі, тому завчасно зненавидів і дівчину.
Він не знав, що день за днем його серце буде танути, і важелем впливу дівчина уже буде не для свого батька, а для нього самого.
Тоді як початок історії мене трішки пригнітив, решта книги мені дуже сподобалася. Це такі емоційні гойдалки!
Гнів, заперечення, нерозуміння, щастя, сльози, сміх - тут буде усе.
А от епілог був такий солодкий та приторний, що через нього я зірочку забрала 🌚.
Якщо зрівнювати дві книги (Ромео і цю), то «Ромео…» для мене була дуже кумедна пародія на дарк роман, де в мене в голові не фільм транслювався під час читання, а мультик. Тоді як тут історія уже більше реалістична (за винятком певних моментів 🌚) і тут уже я бачила фільм з реальними героями, які проживали свою драму життя.