Витязь і Вірлиця

«Витязь і Вірлиця» Наталії Довгопол — українське історичне фентезі з романтичною лінією. У 1242 році, після навали Батия, молодий купець повертається з мандрівки й зустрічає чаклунку, яку не впізнає. Вона пам’ятає ніч, проведену разом, і їхня зустріч показує, як мало він знає про власне минуле. В іншій частині цієї історії витязь Ілля Богатир ховається від світу після оборони Києва та загибелі дружини. Довгопол поєднує їхні долі в землях, де влада князів, давня магія й родинні обов’язки визначають, куди людина може піти й кому довіритися.

Русь після навали Батия в історичному фентезі Довгопол

Для роману авторка обрала час невдовзі після падіння Києва. За її словами, про повсякденне життя після навали залишилося небагато джерел, тож у цій частині світу є місце для вигадки. Події розгортаються, зокрема, біля Коростеня, пов’язаного з історією древлян. Дубовий Гай від решти земель відділяють старі ліси й болота. Для мешканців важить те, що можна зберегти за цими природними межами, і те, хто зуміє пройти крізь них.

Купець хоче стати воїном, дівчина мріє правити древлянською землею, чаклунка прагне літати. Кожне бажання пов’язане з окремим способом розпоряджатися власним життям. Саме тому місце дії впливає на стосунки. Те, що одному героєві дає привід вирушити в дорогу, для іншого означає небезпеку втратити дім або можливість залишитися поруч із близькими.

Ілля Богатир і родинна магія у «Витязі і Вірлиці»

Довгопол звертається до переказів про витязів Києва й Чернігова. Із Іллею Богатирем, одним із цих героїв, читач знайомиться вже після битви. Ілля усамітнюється в Дубовому Гаю. Разом із вірою, яка підтримувала його раніше, слабшає і його сила. Звідси виникає конфлікт між тим, ким його пам’ятають, і тим, що він здатен зробити тепер, коли сам потребує підтримки.

Поруч із воїнським переказом авторка використовує предмети побутової магії. Один із них — ляльки-нерозлучники, з’єднані рукавом або спільними руками. У романі старша сестра дарує їх молодшій. Важить сам жест, бо річ виражає сестринський зв’язок у світі, де розлука може статися зненацька. У назву ж винесено слово «вірлиця», яким, за поясненням авторки, називають орлицю. Воно перегукується з мрією чаклунки про політ.

«Витязь і Вірлиця» — самостійний роман. Він підійде читачам, яким цікава Русь у художній прозі, а також тим, хто хоче побачити, як у фентезі працюють знайомі з українських переказів образи. Тут витязь має дім і родину, за якими тужить, а чаклунство можна побачити в маленькому подарунку між сестрами так само виразно, як у бажанні здійнятися над землею.