У всьому інформаційному шумі, який нас оточує сьогодні, важко взагалі мати хоча б загальне уявлення про процеси і речі які нас оточують і складають фундамент нашого існування. Все ховається за свідомо чи несвідомо невірно поданими даними, за пересмикуваннями і політичними ігрищами (адже найбільше даними про ресурси і безпеку маніпулюють в політичних цілях). Або простою байдужістю. І це, як на мене, злочинно неправильно. Адже виробництво і споживання енергії, їжі і матеріалів це основа нашої цивілізації і сучасного, такого близького нам способу життя, і знати цю базу потрібно всім. Без цих чисел не можна зрозуміти більшість політичних рішень і правдивості прогнозів на майбутнє. Так мало людей цікавляться питаннями які насправді вирішують їхнє майбутнє (або його відсутність). Полюбити і прийняти пластик чи відмовитись від нього? Мирний атом чи вітряк? Смерть людства від глобального потепління чи від бурі на сонці? Вацлав Сміл у цій міждисциплінарній роботі наближає читача на крок (так, не робить всезнаючим) до розуміння основних аспектів нашого світу, розвінчує деякі усталені міфи і спрямовує фокус на справді важливі речі.
Книга ну дуже схожа на «Як відвернути кліматичну катастрофу» Білла Ґейтса, тому можна читати в тандемі.
7/10
З часом починаю розуміти, що до чого. Добре. Тепер мені потрібен план дій, пропозиції. Але натомість автор переключається на іншу тему.
В цьому і мінус книги. Питання залишаються відкритими, хоча хочеться висновку.
А ще дуже багато цифр. Так, наче читаєш довідник, матеріал лекції в університеті.
В чому ж плюси? Чому варто прочитати цю книгу?
Це наче фундамент - фундамент розуміння, як насправді влаштований світ і як усе пов'язано між собою. Чому не можна миттєво декарбонізувати економіки. Чи навіть декарбонізувати окрему галузь.
Я тривалий час цікавлюсь екотематикою, свідомим споживанням, і вважав правильними тільки ті тези, що лунають в екоспільнотах. Та тепер я розумію, що справа не в бажанні, а в можливостях до змін.
7/10