Семків має унікальний стиль і успішно поєднує науковий підхід із доступним. Подивіться кілька його лекцій і самі переконаєтесь. Він вміє структурувати матеріал так, що читати його книги легко і приємно, навіть якщо ти не є експертом у літературі. Його захоплення темою відчувається на кожній сторінці, і це робить книгу ще більш цінною.
У своїй книзі "Як писали класики" Семків зібрав практичні поради і біографії семи видатних авторів ХХ століття: Аґати Крісті, Джорджа Орвелла, Рея Бредбері, Курта Воннеґута, Мілана Кундери, Умберто Еко та Маріо Варґаса Льоси. Останній і став для мене відкриттям, адже всіх попердніх авторів читаю і люблю.
Семків не просто розповідає про їхні життя, а й ділиться секретами їхньої письменницької майстерності.
"Письмо - це не про очікування натхнення, а про дисципліну і постійну працю. Навіть найгеніальніші ідеї потребують кропіткої роботи."
Книга також наповнена конкретними порадами для письменників-початківців. Ти дізнаєшся про графіки, рутину і методи, які використовували класики, щоб писати свої шедеври. Це не лише цікаво, але й мотивує - навіть якщо ти не плануєш писати, просто зрозуміти, як вони працювали, вже дуже цікаво.
Я, якщо чесно, знайомий з творчістю не усіх письменників, представлених у цій книзі - хоча всіх їх знаю - але попри це, книгу можна сміливо брати до рук, і не боятися спойлерів. Тим більше, що після неї інтерес до представлених письменників з’явиться сам собою.
«Правильного» способу побудови сюжету, чи створення персонажу просто не існує - кожен творить по своєму. І способи, якими майстри добивалися результату, відрізняються настільки, наскільки відрізняються самі їхні творіння.
Крісті, Бредбері, Воннеґут, Льйоса, Еко, Кундера, Орвелл….. настільки різні, і настільки цікаві. Прихильники творчості не поминуть можливості «заглянути за куліси», а спраглі до власних літературних звершень – не проігнорують бажання одразу сісти за клавіатуру (або взяти в руки олівець і записник).
Просто бери, і наслідуй. Ну або просто прислухайся))
P.S. Мені, як прихильнику Бредбері і Орвелла, було особливо цікаво заглянути на літературну кухню легенд. Після прочитання, трохи під іншим кутом дивишся на їхню творчість.