Події розгортаються у маленькому готелі Фіггі Голлов, куди через снігову бурю потрапляють кілька незнайомих людей. Разом вони змушені провести Різдво, яке для кожного стане особливим.
Головні герої мають свої непрості історії.
Бріджит і Люк приїхали підписати документи про розлучення, але через негоду залишаються на кілька днів разом. Чи зможе ця ситуація дати їм шанс переглянути свої стосунки?
Мері ж закохана у свого боса Джека, який бачить у ній лише помічницю. Однак святкові дні змушують Джека подивитися на Мері зовсім по-іншому, і їхні стосунки змінюються.
Найяскравішими персонажами стають Чарлі й Робін, які справді підкорять будь-яке серце. Їхні стосунки пройшли через чимало випробувань, але саме здатність підтримувати одне одного у найскладніші моменти робить їхній зв’язок особливим.
Кожен із героїв відкривається по-новому завдяки різдвяній атмосфері — пирогам із начинкою, колядкам, обміну подарунками та теплим розмовам. Це історія про те, як різні люди можуть стати ближчими завдяки простим радощам і святковому духу.
"Якби ж Різдво було щодня" — це легка й зворушлива книга, яка нагадує, як важливо цінувати моменти щастя у повсякденному житті. Без складних поворотів, але з чарівною магією Різдва, ця історія подарує вам відчуття тепла, яке хочеться зберігати кожного дня.
Тут доволі затишна приємна атмосфера: маленький затишний готель з каміном, багато смачних страв, настільні ігри, сніг і холод за вікном. Але на цьому плюси цієї книги закінчуються.
Мені не сподобалось як книга відкривається через м'яку обкладинку. Її було складно тримати в руках, і сама обкладинка майже зразу поцарапалась і примялась, хоч я читаю аккуратно. Також чи то книга була написана не дуже, чи то кострубатий переклад, але значення деяких фраз у книзі я не дуже зрозуміла, немов це був просто набір слів.
Діалоги здались мені картонними, а деякі фрази нагадували мотивуючи цитати із соцмереж (наприклад про те, що кораблю затишно в гавані, але його будували не для цього). Коли бачиш таку фразу перший раз - ок, але для мене вони вони були занадто банальними.
Також як для “затишної різдвяної книги” тут був доволі тригерний момент - один з героїв на термінальній стадії захворювання і от-от помре. Для мене це було занадто, я не хотіла про таке читати в різдвяній книжці. І також для мене було дивним ставлення його партнера, який незважаючи на те, що його партнер буквально може померти за тиждень, але він не дозволяє йому їсти “жирну” їжу, щоб слідкувати за рівнем холестерину у крові.
Любовна лінія з директором і його помічницею мені здалась неправдоподібною. Ну тобто людина не помічала нічого крім роботи, а потім за декілька днів змінюється і все “усвідомлює”.
Останні розділи також були для мене дивними, як для різдвяної книги.