Юдине дерево

Майстер слова Арчибальд Кронін вже по самій назві книги дає змогу читачеві визначити основну ідею твору, та передбачити його кінцівку.

Бо там, де Юда, там і зрада. Автор підкидає біблійну алюзію, аби нагадати... про найбільшу зраду в історії людства, ціною в 30 срібняків.

Мені надзвичайно подобається в художніх творах інтерпретації біблійних сюжетів, бо насправді це не про Біблію чи біблейські міфи, це насамперед про сучасність, про час у якому творив автор, ба більше... це про людські пороки, це те що завжди доречне, у будь-яку віху історії людства. Це історія про продажність, про меркантильність та егоїзм, про потурання своїм слабкостям, і наслідки від цього.

Головний герой, Девід Морі, - на перший погляд звичайна молода людина, яка на шляху становлення особистості. Але його не зацікавлює перспектива молодого лікаря, він відкидає медичну практику, відмовляється від високого обов'язку служіння людям, а все заради матеріального блага.

Насправді нічого поганого у бажанні жити в благополуччі, безтурботності та добробуті немає. Але на життєвому шляху є певні морально-етичні норми та принципи, а нехтування ними веде до втрати сумління та совісті.

Винятково тонко та вміло автор змалював деградацію внутрішнього світу головного героя, поступове згасання внутрішніх орієнтирів та втрату себе.

На мою думку, автор розповідає про Юду сучасності. І це вдалося йому передати дуже правдоподібно.

«Я завжди хотів бути доброю людиною, чинити добро, але обставини не дозволяли цього мені.»

Ці слова належать головному герою, лікарю Дейвідові Морею, якому постійно щось заважало чинити по совісті. Але у кожного своя совість і своє бачення життя.

За сюжетом молодий, розумний, симпатичний, бідний проте перспективний Морей знайомиться з добросердою Мері. Вони щиро закохуються одне в одного, заручаються, але через легеневу хворобу Морей відправляється на кілька тижнів у плавання до берегів Індії бортовим лікарем. На кораблі, звісно, відбувають нові знайомства і зароджується нове, таке ж щире, бажання «жити для себе». Покинута дівчина так і не дізнається що з ним сталось.

У Морея складається чудова кар’єра в аптечному бізнесі, він багатіє, але таки прагне спокутувати провину. Теж щиро. Сюжет ніби не новий, однак через подачу Кроніна неможливо відірватись, доки не дізнаєшся як Морею вдасться це зробити і чому.

Морей розуміє, що вчинив неправильно, але ніби і не міг по-іншому; прагне відректись від здобутого аморальним способом, але і розкіш цінує. Він сам як дерево, яке хилиться туди, куди дує вітер.

Кронін дуже цікаво пише, глибинна суть захована у спокійному описі подій.