0 Кошик 0,00 грн
0 Кошик 0,00 грн

З любов'ю — тато

(33 голоси)
Купити
Доставка
Нова пошта Нова пошта
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (Україною) Укрпошта (Україною)
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (міжнародна доставка) Укрпошта (міжнародна доставка)
Безкоштовно від 100 000,00 грн
Самовивіз Самовивіз
Оплата
Онлайн оплата Visa/Mastercard Онлайн оплата Visa/Mastercard
Оплата згідно рахунку за реквізитами Оплата згідно рахунку за реквізитами
Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3% Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3%
Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1% Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1%

Про книгу З любов'ю тато

Книжка потрапила у список Найкращих книжок 2023 року за версією ПЕН 

Книжка для сина, написана на війні

Він міг показувати сину світ, навчати і просто бути поруч. Натомість пішов захищати свою державу у російсько-українській війні. Та попри виснажливі воєнні будні головний герой не забуває бути батьком. Так виникає ця книжка — розмова із сином, який залишається далеко, але водночас завжди поруч — у самому серці.

Тут немає батальних сцен чи описів боїв. Валерій Пузік намагається продемонструвати, що навіть у час найжорстокіших війн у центрі всього — людина. Він веде читача уламками спогадів, рефлексіями сьогодення і мріями про майбутнє, створюючи власну фронтову реальність.

Ця книжка — це тут і зараз, у якому перебувають тисячі солдатів на війні. Це живий нерв, який не дозволяє залишатися байдужим до всього, що тебе оточує. Це вузька стежка над прірвою, яку потрібно пройти, щоб врешті побачити світло — своїх дітей, своїх рідних і свою мирну країну.

Чому варто прочитати книжку «З любов'ю — тато»?

  • Написана на передовій російсько-української війни, вона є живим свідченням історичних подій, які сьогодні відбуваються в Україні.
  • Завдяки персональному досвіду автора, книжка відтворює справжні переживання людей, які стоять на захисті нашої держави, без романтизації і прикрас.
  • Попри непросту тему і воєнний контекст, книжка дає надію, що любов і життя переможуть темряву і смерть.

Про автора:

Валерій Пузік — український письменник, художник, режисер і журналіст. Автор книг «Бездомні пси», «Моноліт», «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», «Шахта. Ранкове зведення», співавтор книги «Наші Котики. Бліндаж» та фентезі для дітей «Делфі та чарівники». Сьогодні служить у лавах Збройних Сил України.

Цитати:

Сину, не знаю, з чого почати. Мабуть, варто з хорошого. Кажуть, до України повернулися лелеки. Сам не бачив, але це тішить. Ночі холодні. Зранку красивий туман. Співають птахи. Вчора до нас прибився маленький кудлатий песик. Дуже смішний. Назвали його Солдат Пундик. Він тобі сподобався б. Пундик, малий і теплий клубок шерсті, постійно хоче гратися і їсти. Дуже прикольний. Розважає нас.

 

Тоді там ще не було «їжаків», і пісок на наших пляжах був неторканий цією війною. Це зараз піску стало менше. Це зараз він лежить у мішках на позиціях та блокпостах і пахне ностальгією за морем та водоростями. А тоді він був неторканий, всотував у себе сліди дитячих ніжок, слухав розмови навколо будівництва фортець, зізнання в коханні та плани на майбутнє. Зараз цей пісок — укріплення. Мабуть, так і має бути. Гадаю, він сподівається повернутися назад після перемоги.

  

Коли ми тільки приїхали на землі Святого Миколая, нас обліпили метелики. Спочатку на руку мені сів один синявець бавій, а потім налетіли десятки. Вони сідали на плечі, на голови, лазили по руках, тріпотіли крильцями. Метелики, кажуть, є символом душі, безсмертя, відродження і воскресіння. Думаю, так вітала нас ця земля. 

Характеристики
Видавництво Лабораторія
Кількість сторінок 216
ISBN 978-617-8203-45-0 (паперове видання), 978-617-8203-46-7 (електронна книжка), 978-617-8203-47-4 (аудіокнижка)
Теми художня література
Розміри 145х215 мм
Літературний(а) редактор(ка) Ірина Ніколайчук
Коректор(ка) Руслана Маринич
Макет Олена Білохвост
Технічний редактор Микола Климчук
Художній(я) редактор(ка) Оксана Гаджій
Дизайн обкладинки Катерина Яцушек
Автор(ка) Валерій Пузік
Коментарі із соц.мереж
Відгуки і рецензії читачів
Підченко Ольга 25.12.2024
Кожен із нас у своєму житті писав листи до рідних, до друзів. Але ці листи особливі - вони написані татом з поля бою до свого сина, адже можливо, він загине на війні і не зможе сказати своїй кровиночці у дорослому віці, що любить його, дати пораду, обійняти, допомогти у вирішенні проблеми.«Я пишу, щоб не забути».

Ця книга насичена відчаєм чоловіка і батька через розлуку з рідними, тугою за щасливими днями разом (прогулянку морем, однією кавою на двох, катання на санчатах з сином), стражданнями від нелюдських умов в окопах, болем від втрати побратимів, ненавистю до ворога через втрачені весну, літо, осінь, зиму, почуттями помсти воїнів за втрачену родину, ненароджену дитину. Що не слово - то суцільний біль.
Читаючи, кожну мить зупинялась, серце відбивало відчайдушний ритм, пропускала все через себе, що аж дихати ставало важко… Як же болить за героя, за всіх героїв…
Тому важливо підтримувати їх у цей складний період, мотивувати, бути опорою і надією, адже це дає їм сили стояти і боротися до кінця. Так само і для Валерія згадка про посмішку дружини, її ніжні слова, ігри з сином, муркотіння кішки дають віру в краще і сили рухатись далі.
«Це єдине, що мотивує мене робити більше, ніж від мене вимагають. Ви — моє натхнення, джерело, з якого я черпаю мотивацію. Ви — моє серце. Без вас мені дуже порожньо та самотньо».

Ця книжка - живий нерв, який не дозволить Вам бути байдужими. Вона є живим свідченням подій, які відбуваються в Україні, адже автор служить в лавах ЗСУ. Окрім листів, книга містить вірші, а також слова дітей щодо війни, які пройдуться, як ніж по серцю

У той же час ця книга - життєствердна, адже попри жахи війни автор радіє кожному новому дню, можливості спілкування з рідними, має бажання жити, любити, цінує кожну хвилину і наближає нашу перемогу! А я вірю, перемога обовʼязково за нами!
«Ми повинні вижити. Ми маємо перемогти. Ми переможемо. Нам є, що втрачати. Це наша земля. Ми тут, щоб її захистити. Захистити Україну. Свою свободу. Свої родини. Своїх дітей».

Однозначно рекомендую книгу до прочитання. Вона не залишить нікого байдужим.
Цінуйте життя! Бережіть себе і рідних ! Вірте в перемогу і допомагайте нашим світлим воїнам ЗСУ!!!
Анна 20.12.2024
Дуже сильна книга про війну, але не про бої й окопи, а про життя під час війни, про емоції тата, який ще в 2014 році пішов захищати нас і тепер не бачить, як зростає його син. Це також історія про їх короткі, рідкі зустрічі з рідними, коли він рахує кожну хвилину що залишилась, бо їх так мало, і кожна ця зустріч закінчується болючим прощанням… Книга написана у форматі нотаток, спогадів, віршів, тому вона дуже швидко читається (я прочитала її за одну поїздку в потязі), але не можу сказати, що це легке чтиво. Скоріше навпаки — я багато плакала, і вона просто розірвала моє серденько, але такі книги дуже важливо читати. Як мені боляче від того, скільки сімей розірвані через цю кляту війну, і скільки жінок і дітей більше ніколи не побачать своїх татусів, бо іх більше нема… Прочитавши книгу, дуже захотілося дізнатися більше про автора, але було страшно його гуглити - боялася, що, можливо, він більше не з нами. Це було б важко перенести, бо було вже таке дивне відчуття, ніби це мій знайомий… Але, слава Богу, все добре!

Хочу відмітити, що мені дуже сподобалася палітурка книги: вона ніби в м'якій хмаринці, але при цьому дуже якісна і не мнеться. Дякую видавництву за це.
Вікторія 09.10.2024
Буду з вами відверта, писати відгук на таку книгу дуже важко. Вона викликає багато емоцій, збурює там всередині твої відчуття, загострює те що хвилює. Читаючи її я думала про різне, і не про все хочеться розповісти.

Вона про життя автора на фронті. Ця книга, це щоденник, це сповідь, листи до дружини, до сина. В ній переживання, думки, мрії, надії, розчарування, втрати, біль, примирення, пізнання. Але найголовніше, що в ній є надія.

У книзі є вірші чи то тексти, слова дітей, справжні чи написані автором, я не знаю. Але ці слова просто розірвуть вас на шматки, пройдуться лезом по серці. Вони чисті і відверті, в них дитячий біль, розчарування, сподівання..

Тетяна Бондаренко 09.05.2024
Він хотів би гуляти одеськими пляжами разом з коханою дружиною, ділячи одну каву на двох... Він хотів би бавитися із сином, читати йому казки та бачити, як той росте... Він хотів би писати фентезі для підлітків, знімати фільми і реалізовувати круті проєкти, а натомість... Натомість він воює в лавах ЗСУ, лічить хвилини проведені з рідними і пише про війну.

Ця книга - це щоденник українського війського. Історії, вірші, листи, замальовки, слова, які автор мріє казати своєму сину, своїй коханій дружині, але боїться, що може не встигнути. Вони щемкі, відверті, наповнені любов'ю аж по вінця. Вони прості і короткі, бо коли ти на передовій, то не знаєш, скільки часу тобі відміряно, чи допишеш задумане і котра зустріч може стати останньою.

Ох і наревілася я читаючи цю книгу! У ній є сум, біль і втрати, але є життя, бажання жити попри біль і жахи війни, прагнення перемоги навіть ціною власного життя, аби тільки ми стали останнім поколінням російсько-української війни, аби нашим дітям не довелося знову брати до рук зброю!

Мені дуже хотілося б, щоб цієї книги ніколи не було! Щоб подій, описаних у ній, ніколи не було! От тільки вони є, і кожен з нас, як автор, збирає себе по крихтах зранку, після нічних тривог, обстрілів і жахливих новин, щоб у новому дні продовжувати жити, любити, цінувати миті і наближати нашу перемогу. Читайте такі книги, доки маєте змогу, доки їхні автори серед нас і не забувайте донатити на ЗСУ!
Халолій Світлана 25.04.2024
Ця книга - це збірка нарисів, спогадів, листів, віршів, роздумів автора про своє життя, родину, друзів - і все це на фоні російсько-української війни.

Адже автор ще в 2014 пішов добровольцем, щоб захищати нашу країну від російської навали.
А 24.02.2024 він не бачив іншого виходу - він знову взяв до рук автомат та пішов на фронт.

Читати такі книги зараз дуже на часі, щоб не забувати, що в Україні війна; що кожного дня наші захисники і захисниці жертвують всім - життям, роботою, сімʼєю, майбутнім, щоб цивільні відчували примарний присмак мирного життя. І щоб знищити стільки рос**ян, скільки зможуть.

«Я хочу, щоби кожен українець усвідомив слова загиблого в
російсько-українській війні Романа Ратушного: «Чим більше росіян
ми вбʼємо зараз, тим менше росіян доведеться вбивати нашим дітям»

Читати такі книги дуже важко і боляче.
Бо це все відбувається в твоїй країні, з твоїми людьми, з тобою.

Мені подобається як спочатку автор пише росія з великої літери, а потім переходить на маленьку. Я уже чекала, коли зʼявиться ще менша «р».

Читати про військові будні захисників було дуже важко морально. Але автор знаходив і час, щоб описати якісь кумедні моменти.

Ця книга, як на мене, це щось інтимне. Я себе ніяково відчувала, читаючи про сімʼю автора. Про його якісь особисті моменти.

Тому від книги у мене якісь змішані відчуття.
Це ніби заглянути в особистий щоденник незнайомої людини, і прочитати його інтимні секрети.
Марчак Андріана 25.03.2023
Болюча і ніжна, надзвичайно прониклива
Про емоції, що відчуває звичайна людина у війні
Важлива книга, яка однозначно вартує уваги
Volodymyr Cihovsky 09.10.2022
Дякую за працю.
Написати відгук і отримати 15 лабів
* Для нарахування лабів потрібно бути авторизованим і обсяг відгуку має бути більше 1000 символів.
Ваше Ім'я*
Ваш Email*
Введіть текст*