Ще з дитинства вона чула, що ця квартира є чарівною і дає можливість подорожувати в часі, а також що ніколи не можна закохуватися в її стінах. Чи ладна буде Клементина порушити цю настанову? І що є важливішим — час чи вчасність?
А тепер про враження — це було досить непогано, по-перше, книжка влучила в мій настрій, а мені хотілось чогось затишного і комфортного, по-друге, в мене якась дивна фіксація на часових петлях і паралельних часових лініях, яку я поки не готова аналізувати, але саме це витягнуло для мене книжку. Так, це було досить передбачувано і сюжетні ходи читались за кілометр, але також це було дуже затишно, по-домашньому😁 і дуже смачно в усіх сенсах — мені сподобалось як тут говорилось про їжу, в контексті того, що вона настільки смачна, наскільки важливі спогади з ким ти її ділиш і емоції які проживаєш — чи то сніданок в аеропорті, зустріч з друзями, побачення. Ще мені сподобалось спостерігати, як вона з майбутнього підштовхує його стати тим, ким він стане, а він з минулого теж зумів повпливати на її життєвий вибір — цікава рекурсія.
Ще, оскільки, головна героїня працює в публіцистичній справі тут дуже багато теплих або кумедних згадок про книжки. Є сцена де вони, на підлаштованому подругами побаченні, з чуваком домовляються посваритись через "Дюну", щоб їх більше не зводили разом(хоча міг би їй просто принести "Атлант розправив плечі" IYKYK🤣)
Єдиним для мене суттєвим мінусом було те, що не пояснилось звідки в її тітки стільки грошви, щоб жити так як вона жила, з опису виходить, що вона ще в молодості кинула кар'єру, а потім просто жила в своє задоволення, тримаючи квартиру і подорожуючи. Коли тобі за 30 — цей факт більший фентезійний елемент ніж чарівна квартира, що переноситься крізь часопростір😅
Коротше, якщо маєте трохи меланхолійний настрій — беріть, не пошкодуєте. А з кулінарного майстер-класу і равіолі у формі вульви я ржала вголос.
Початок у книги трошки затягнутий і багато подробиць, особливо згадок про тітку, прям дуже часто. Хоч потім події стають більш динамічними, а ідея книги дуже цікава. Героїня мене трохи бісила, а почуття здались не досить глибокими.
Коли купляла книгу я не читала анотацію і думала буде різниця у віці героїв, а тут ще й містична нотка, повʼязана з квартирою. Наче і цікаво, але було дуже багато нудних моментів, які хотілось перегорнути. Коли зʼявився герой - стало більш цікаво і фінал теж чудовий, але напевно це не мій автор, оця містичність в ромкомах трошки відштовхує. Фінал мене теж не дуже вразив.
Особливо мені важко підібрати романтичні історії які дійсно дуже захоплюють, я відношусь до певної частини скептиків читаючи такі історії як ця. Але це чисто моя думка, комусь книга може бути досить цікавою.
Моя улюблена пара , це пара з книги «Дружина мандрівника у часі», а тепер ще й ця . Який би світ був прекрасний , якби кожен міг зустріти саме свою людину , в потрібний час . Людину , яка буде тебе чекати навіть довгих 7 років .♥️
Книга не тільки про кохання , а й про те , як важливо не загубити себе . Змінитись з часом , але залишитись собою . Неймовірна книга , яка змусила мене плакати . Залишаю собі в колекцію поки що . Бо такої щирої , зворушливої історії кохання я давно не читала . А також моменти з готуванням , шляхом до своєї мрії мені теж сподобались . Книга , яка дійсно надихає і не залишає байдужим . Дуже гарно написано , легко читається , не даючи за нудьгувати ні на хвилину . Рекомендую всім прочитати цю книгу неодмінно .
У Клементини непростий період в житті, їй потрібно зробити ряд дуже важливих рішень. А вона, звісно, вагається щодо кожного з них. Їй пропонують карколомне підвищення на роботі, але вона не впевнена, що це робота її мрії.
У неї зʼявляється власна квартира.
Але це квартира її померлої тітки, яка так нагадує про цю важливу для Клементини людину, що в ній фізично важко знаходитися.
А ще це незвичайне помешкання.
Одного разу вона чула фантастичну історію кохання її тітки з жінкою з іншого часового проміжку. Після чого її тітка більше ніколи не була закохана.
А тепер, виявляється, що ця квартира вирішила зіграти цей же номер і з Клементиною.
Спочатку книга мені подобалася.
Мені імпонувала головна героїня, її роздуми про життя, спогади про тітоньку.
Але як тільки почалися ось ці магічні зустрічі, відразу мені якось стало не подобатися, що тут відбувається.
Я не повірила в любовну лінію, взагалі ніякої хімії я не відчула між головними героями.
А от роздуми над своїм місцем в цьому світі мені сподобалися. Такі моменти самокопання я люблю.
Мені навіть якось сумно, що ця історія мені не зайшла.
Побачимо, як буде з «Мертвими романтиками» .